III рівень) Англійська буржуазна революція - процес переходу у Англії її від абсолютної монархії до конституції за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані цивільни свободи.
Революція набула форми конфлікту виконавчої і законодавчої влади проти парламенту під керівництвом Кромвеля. Що вилився у громадянську війну, а також формою релігійної війни між англічанами і пуританами.
IV) Скоріше за все сучасники не сприйняли частину реформ Йосифа II, тому що реформи викликали широкий опір серед населення.
Внешняя политика России в 1990-х годах была направлена на адаптацию российского государства в новых международных реалиях и упрочение своих позиций в системе международных отношений. Важнейшими направлениями на этом этапе были определение приоритетов во взаимоотношениях со странами Запада, а также с независимыми государствами, образовавшимися в результате распада СССР, утверждение России в качестве ядерной державы.
Внешнеполитический курс России в 1990-х годах во многом определялся лично министрами иностранных дел страны А. В. Козыревым (1991–1996) и Е. М. Примаковым (1996 –1998). Хронологически он условно делится на два периода – «романтический», связанный с именем Козырева, и «прагматический», ассоциируемый с Примаковым и его преемником И. С. Ивановым.
1) А
2)А
3) Б
3 рівень)
II рівень) вибач, не знаю
III рівень) Англійська буржуазна революція - процес переходу у Англії її від абсолютної монархії до конституції за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані цивільни свободи.
Революція набула форми конфлікту виконавчої і законодавчої влади проти парламенту під керівництвом Кромвеля. Що вилився у громадянську війну, а також формою релігійної війни між англічанами і пуританами.
IV) Скоріше за все сучасники не сприйняли частину реформ Йосифа II, тому що реформи викликали широкий опір серед населення.
Внешняя политика России в 1990-х годах была направлена на адаптацию российского государства в новых международных реалиях и упрочение своих позиций в системе международных отношений. Важнейшими направлениями на этом этапе были определение приоритетов во взаимоотношениях со странами Запада, а также с независимыми государствами, образовавшимися в результате распада СССР, утверждение России в качестве ядерной державы.
Внешнеполитический курс России в 1990-х годах во многом определялся лично министрами иностранных дел страны А. В. Козыревым (1991–1996) и Е. М. Примаковым (1996 –1998). Хронологически он условно делится на два периода – «романтический», связанный с именем Козырева, и «прагматический», ассоциируемый с Примаковым и его преемником И. С. Ивановым.