К изучению предлагается тема: «Установление господства Рима во всем Средиземноморье». Вы сможете узнать о том, как воинственный Рим расширил свои границы на территории Греции, Карфагена и, таким образом, установил своё господство во всём Средиземноморье. Во второй части урока рассказывается о судьбе Сципиона Африканского и нравах Древнего Рима.
Предыстория
В результате победы над Карфагеном Рим добился господства в Западном Средиземноморье (см. урок «Вторая война с Карфагеном»). Независимыми от Рима оставались территории в Восточном Средиземноморье, которые подчинялись Македонии и Сирии (государство Селевкидов).
События
190 г. до н.э. – битва при Магнесии в Лидии. Сирийское царство лишается владений в Малой Азии.
168 г. до н.э. – битва при Пидне. Македония разгромлена.
146 г. до н.э. – римляне разрушают Карфаген.
146 г. до н.э. – греческий город Коринф был полностью разрушен после попытки его жителей восстания против римского владычества.
Участники
Антиох III – царь Сирии.
Филипп V – царь Македонии.
Марк Порций Катон – римский сенатор, который каждую свою речь заканчивал словами «Карфаген должен быть разрушен».
Заключение
В результате нескольких завоевательных войн Рим подчинил себе все Средиземноморье. Завоеванные Римом территории получают название провинций, которыми управляют римские наместники. Рим становился крупнейшим торговым центром. В него стекаются захваченные богатства, а также военнопленные, которые в Риме становятся рабами (см. урок «Рабство в Древнем Риме»).
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з червоними партизанами, що діяли на території України та Білорусі. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили відвоювали значну частину України у німців, ліквідували оборону ворога на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі, роз'єднали болотистим Поліссям німецькі групи армії «Центр» і «Південь». За приблизними підрахунками, загальні втрати обох сторін у битві за Дніпро, як і в Сталінградській битві, сягають двох мільйонів чоловік (від 1,200,000 до 1,500,000 загиблих, поранених і полонених з радянського боку; від 400,000 до 600,000 — з боку противника). Втрати румунських військ невідомі, але скоріш за все також були значними. Такі величезні втрати пов'язані з тривалістю і розмахом воєнних дій, а також добре підготовленою обороною противника.
К изучению предлагается тема: «Установление господства Рима во всем Средиземноморье». Вы сможете узнать о том, как воинственный Рим расширил свои границы на территории Греции, Карфагена и, таким образом, установил своё господство во всём Средиземноморье. Во второй части урока рассказывается о судьбе Сципиона Африканского и нравах Древнего Рима.
Предыстория
В результате победы над Карфагеном Рим добился господства в Западном Средиземноморье (см. урок «Вторая война с Карфагеном»). Независимыми от Рима оставались территории в Восточном Средиземноморье, которые подчинялись Македонии и Сирии (государство Селевкидов).
События
190 г. до н.э. – битва при Магнесии в Лидии. Сирийское царство лишается владений в Малой Азии.
168 г. до н.э. – битва при Пидне. Македония разгромлена.
146 г. до н.э. – римляне разрушают Карфаген.
146 г. до н.э. – греческий город Коринф был полностью разрушен после попытки его жителей восстания против римского владычества.
Участники
Антиох III – царь Сирии.
Филипп V – царь Македонии.
Марк Порций Катон – римский сенатор, который каждую свою речь заканчивал словами «Карфаген должен быть разрушен».
Заключение
В результате нескольких завоевательных войн Рим подчинил себе все Средиземноморье. Завоеванные Римом территории получают название провинций, которыми управляют римские наместники. Рим становился крупнейшим торговым центром. В него стекаются захваченные богатства, а также военнопленные, которые в Риме становятся рабами (см. урок «Рабство в Древнем Риме»).
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з червоними партизанами, що діяли на території України та Білорусі. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили відвоювали значну частину України у німців, ліквідували оборону ворога на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі, роз'єднали болотистим Поліссям німецькі групи армії «Центр» і «Південь». За приблизними підрахунками, загальні втрати обох сторін у битві за Дніпро, як і в Сталінградській битві, сягають двох мільйонів чоловік (від 1,200,000 до 1,500,000 загиблих, поранених і полонених з радянського боку; від 400,000 до 600,000 — з боку противника). Втрати румунських військ невідомі, але скоріш за все також були значними. Такі величезні втрати пов'язані з тривалістю і розмахом воєнних дій, а також добре підготовленою обороною противника.