Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодала - короля, графа, рицаря. Замки будували з метою захисту власних володінь, кордонів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунктами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздалегідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозуміло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно більше часу, зусиль і коштів. Перші замки мали дерев’яну будівлю для розміщення військ та обносилися ровом і гострокіллям. Коли ворог долав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не нажиття, а на смерть. Тому згодом власники вирішили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою оборонною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку називали донжон. Вежу будували на природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвичай розташовувалося на третьому поверсі. Слуги мешкали вище. У підземеллях утримували полонених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго коваля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювача було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї активно використовували захисники замку. Тесляр займався ремонтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення потреб жителів замку.
Вооруженного переворота в России, организованного Лениным, как и многие другие политические деятели, не ожидал, но программу большевиков по захвату власти в России знал хорошо и всячески ей противодействовал.
Миржакып Дулатов
1885-1934
Стремительно, как ураган, он ворвался в историю своей книгой «Оян, казак», созданной в 1909 году. Революционный дух, желание посвятить свою жизнь Отечеству привели его в партию «Алаш», а затем в правительство Алаш Орды, где он вместе с А. Байтурсыновым издавал главный печатный орган Алаш Орды — газету «Казах». Газета «Казах» вела огромную работу по формированию самосознания казахского народа, звала народ к оседлости, образованию, сохранению духовных ценностей, единству, объединению вокруг Алаш Орды для получения автономии в составе России.
Мустафа Шокаев
1890-1941
Окончил Петроградский университет. Учился с главой Временного правительства России Александром Федоровичем Керенским, который назначил его официальным представителем Временного правительства в Туркестанском крае. С мандатом Временного правительства прибыл в Оренбург, где его власть признали все официальные органы Оренбургской, Омской, Туркестанской губерний. За короткий срок М. Шокаевым была достигнута принципиальная договоренность с губернаторами Оренбургской, Астраханской, Омской, Туркестанской губерний о создании на территории Туркестанского края Туркестанской автономии, в правительство которой должны были войти представители всех народов, населяющих Туркестанский край, в том числе русского и казачества пропорционально их численности.
Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодала - короля, графа, рицаря. Замки будували з метою захисту власних володінь, кордонів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунктами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздалегідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозуміло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно більше часу, зусиль і коштів. Перші замки мали дерев’яну будівлю для розміщення військ та обносилися ровом і гострокіллям. Коли ворог долав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не нажиття, а на смерть. Тому згодом власники вирішили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою оборонною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку називали донжон. Вежу будували на природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвичай розташовувалося на третьому поверсі. Слуги мешкали вище. У підземеллях утримували полонених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго коваля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювача було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї активно використовували захисники замку. Тесляр займався ремонтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення потреб жителів замку.
Объяснение:
Алар Орда-
Алихан Букейханов
1866-1937
Вооруженного переворота в России, организованного Лениным, как и многие другие политические деятели, не ожидал, но программу большевиков по захвату власти в России знал хорошо и всячески ей противодействовал.
Миржакып Дулатов
1885-1934
Стремительно, как ураган, он ворвался в историю своей книгой «Оян, казак», созданной в 1909 году. Революционный дух, желание посвятить свою жизнь Отечеству привели его в партию «Алаш», а затем в правительство Алаш Орды, где он вместе с А. Байтурсыновым издавал главный печатный орган Алаш Орды — газету «Казах». Газета «Казах» вела огромную работу по формированию самосознания казахского народа, звала народ к оседлости, образованию, сохранению духовных ценностей, единству, объединению вокруг Алаш Орды для получения автономии в составе России.
Мустафа Шокаев
1890-1941
Окончил Петроградский университет. Учился с главой Временного правительства России Александром Федоровичем Керенским, который назначил его официальным представителем Временного правительства в Туркестанском крае. С мандатом Временного правительства прибыл в Оренбург, где его власть признали все официальные органы Оренбургской, Омской, Туркестанской губерний. За короткий срок М. Шокаевым была достигнута принципиальная договоренность с губернаторами Оренбургской, Астраханской, Омской, Туркестанской губерний о создании на территории Туркестанского края Туркестанской автономии, в правительство которой должны были войти представители всех народов, населяющих Туркестанский край, в том числе русского и казачества пропорционально их численности.