Task 2. Fill in: 17th floor, shopping mall, skyscraper, 200 shops, tallest building, spectacular view and complete the sentences. I live in a 1). In fact, it is one of the 2)___ in my city. My flat is on the 3) . It’s got three bedrooms, a large living room, a kitchen and a bathroom. It’s got a 4) of the city. My neighbourhood is a very lively place. There is a 5) with over 6). It’s also got restaurants and a cinema. I really like my neighbourhood..
Внутренняя и внешняя политика Людовика XIV
В марте 1661 г., когда умер кардинал Мазарини, Людовик XIV заявил, что теперь он сам будет своим первым министром. Король лично стремился вникать во все детали управления страной. Именно ему принадлежит крылатая фраза, выражающая сущность абсолютизма: «Государство - это я!» На самом деле Людовик XIV, конечно, не мог обойтись без аппарата управления. При нем роль первых министров играли ближайшие советники, такие, как Фуке и Кольбер, по очереди занимавшие пост генерального контролера финансов.
Правление Людовика XIV ознаменовало высшую точку в развитии французского абсолютизма. Целью внутренней и внешней политики, которую он проводил, было усиление экономического и военного могущества Франции, расширение ее территории и колониальных владений. Он стремился играть руководящую роль в европейских делах. Именно в годы правления Людовика XIV Франция стала одной из ведущих колониальных и морских держав. История Франции в трех томах. М., 1972 г. Т. I. С. 240
Создание французского морского флота - военного и торгового - связано с именем Кольбера, по инициативе которого в Голландии были закуплены 600 кораблей, а затем по их образцу стали строить новые. Кольбер основал также ряд мануфактур, выпускавших необходимые государству и сложные в изготовлении оружие и обмундирование для армии и флота, а также разнообразные художественные изделия (гобелены, фарфор, мебель) для украшения королевских резиденций, в том числе главной из них - Версальского дворца, построенного в окрестностях Парижа. Великолепный дворец и пышный церемониал символизировали величие и могущество королевской власти во Франции. В подражание Людовику XIV стали строить роскошные загородные резиденции и другие монархи Европы. Кольбер также дал свое имя системе протекционистских мер, направленных на покровительство отечественному производству, - кольбертизму. Эта политика проводилась в соответствии с популярной в XVI-XVIII вв. теорией меркантилизма, или активного торгового баланса.
В 1685 г. Людовик XIV отменил Нантский эдикт. С этого момента все его поданные протестантского вероисповедания были обязаны перейти в католицизм под страхом сурового наказания. Десятки тысяч гугенотов предпочли изгнание и переселились в Америку и в протестантские государства Германии. Франция лишилась ценных работников и специалистов. С ними утекли за границу и значительные капиталы, столь необходимые для развития промышленности и торговли.
Более всего Францию разоряли непрерывные захватнические войны, которые на протяжении своего правления вел Людовик XIV главным образом с целью присоединения левого берега Рейна. Самой длительной и дорогостоящей из них была война за Испанское наследство 1701-1714 гг., обусловленная желанием Людовика XIV посадить на испанский трон своего внука. В конечном счете, ему это удалось, и в Испании воцарилась ветвь французских Бурбонов. Всемирная история / Под ред. Г.Б. Поляка. М., 2005. С. 197 Однако Людовику XIV пришлось отказаться от идеи создания объединенного франко-испанского государства, равного которому по территории и могуществу не было бы в мире. Кроме того, он вынужден был смириться с тем, что Южные Нидерланды вошли в состав монархии Габсбургов.
абсолютный власть франция людовик
акт Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 р. про ненапад між СРСР та Німеччиною став політико-юридичною базою для розвитку радянсько-німецьких відносин у 1939–1941 рр. Дружба двох диктаторів тривала з осені 1939 р. до весни 1940 р.
Політичне співробітництво
Наприкінці вересня 1939 р. у Москві відбулись радянсько-німецькі переговори, на яких остаточно була вирішена доля Польщі. На пропозицію Й. Сталіна сторони переглянули сфери своїх інтересів у Європі, дещо змінивши підписану попередньо серпневу угоду. 28 вересня 1939 р. міністр закордонних справ Третього Рейху Йоахім фон Ріббентроп та народний комісар закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов підписали Договір про дружбу та кордон, який доповнював укладений 23 серпня пакт Молотова-Ріббентропа. Документ закріпив низку угод між двома диктаторами – Гітлером та Сталіним, та визначив територіальний розподіл Польщі. В результаті розподілу ІІ Речі Посполитої 48,6% її території (189 тис. кв. км.) з 69% населенням (20 млн 260 тис.) окупували німці, а решту – 51,4% території з 37,1% населенням поглинув Радянський Союз.
У секретних статтях документу був врегульований обмін біженцями між СРСР та Німеччиною, уточнювалися сфери впливу. Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа Люблінське і східна частина Варшавського воєводства (до річки Буг) мали потрапити до радянської сфери впливу, проте під час бойових дій вони опинилися у німецькій окупаційній зоні. В обмін на ці землі Берлін погодився передати до СРСР Литву. За наслідками договору, після висунення відповідного ультиматуму 15 червня 1940 р., Кремль анексував Литву.
В окремому таємному протоколі було визначено ставлення сторін до польського питання. Зокрема, Німеччина відмовилася від своїх планів щодо утворення «серединної польської держави» на окупованих нею територіях. Країни узгодили, що будуть поборювати у будь-яких формах польську пропаганду та рух Опору.
Перед від’їздом з Москви Й. Ріббентроп урочисто заявив радянській пресі, що «німецько-радянська дружба встановлена остаточно» і що обидві країни бажають, щоб «Англія та Франція припинили беззмістовну та безперспективну боротьбу проти Німеччини», а якщо у цих двох країнах «візьмуть верх підпалювачі війни, то Німеччина та СРСР знають, як відповісти на це зло». Міністр закордонних справ Третього Рейху також відзначив, що «переговори відбувалися в особливо дружній та чудовій атмосфері» і додав, що особливо його вразив «сердечний прийом» Сталіна та Молотова.
Відразу після закінчення окупації Польщі, Німеччина почала «мирний наступ» на Англію та Францію, пропонуючи розпочати переговори. Радянський Союз відразу включився в цю кампанію, оголосивши Англію та Францію агресорами. В. Молотов назвав абсурдом війну під гаслом боротьби проти німецького фашизму. Комуністичним партіям у цих країнах через Комінтерн надійшла інструкція з Москви критикувати свої «плутократичні» уряди та закликати їх укласти «почесний мир» з Берліном. Одночасно з нацистською пропагандою радянська преса почала переконувати США не вступати у війну на боці Великої Британії.
Під час виступу 31 жовтня на засіданні Верховної Ради СРСР В. Молотов наголосив на закінченні етапу «ненормальних відносин» між СРСР та Третім Рейхом і вказав на необхідність принципово інакшого трактування терміну «агресія» та «агресор» у нових міжнародних умовах. Відтак у своїй політиці Німеччина, начебто, виступала за «якнайшвидше закінчення війни та укладення миру», тоді як Англія та Франція хотіли продовжувати воєнні дії і були проти підписання миру. Світові нібито загрожували «плутократичні» уряди в Лондоні та Парижі, а не войовничий Берлін чи Москва. Війна проти гітлеризму була охрещена «злочинною» та «імперіалістичною», породженою колоніальною сутністю західних демократій. Співучасть СРСР у розчленуванні Польщі була названа «політичною підтримкою Німеччини в її устремліннях до миру». Нарком закордонних справ підкреслив, що радянсько-німецькі відносини побудовані «на міцній базі взаємних інтересів».
У своєму виступі в рейхстазі 6 жовтня 1939 р. рейхсканцлер А. Гітлер також говорив про «щасливу співпрацю» Німеччини та СРСР щодо ліквідації «вогнищ війни та забезпечення безпеки народів» і наголосив на спільних інтересах країн на Сході Європи.
Объяснение: