Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.
Розпад імперії
Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.
Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.
Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.
Князь Мстислав получил прозвище Великий и это не случайно. Если оценивать его правление в качестве Киевского князя целиком, то можно сказать что оно было весьма успешным. Были конечно и неудачи, но успехов было намного больше, в сравнительно значении.
Заслугой Мстислава Владимировича стало объединение русских земель. Ему удалось, хоть и не долго, но предотвратить межусобную борьбу между князьями и тем самым добиться единства всего государства. Это перемирие было прерван лишь после смерти Мстислав Великого.
При его правления удалось расширить границы Руси путем присоединения новых земель. Это произошло благодаря ряду военных походов на соседние территории и обретение в них побед. Таким образом были разбиты половцы, а их земля стала частью Киевской Руси.
Мстислав и внутреннему развитию страны. При нем был отмечен рост городов.
Самый яркий из этих примеров Новгород и его княжество. Мстиславом было возведено множество церквей. Не маловажным достижением Великого князя была справедливая политика налогообложения. Установленная им подать была не баснословной, а очень разумной и умеренной. Это позволяло крестьянам и феодалам не бедствовать, а успешно вести хозяйство.
Все эти заслуги перед родиной и соотечественниками вызывали глубокое уважение последних к князю Мстиславу.
Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.
Розпад імперії
Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.
Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.
Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.
Объяснение:
Князь Мстислав получил прозвище Великий и это не случайно. Если оценивать его правление в качестве Киевского князя целиком, то можно сказать что оно было весьма успешным. Были конечно и неудачи, но успехов было намного больше, в сравнительно значении.
Заслугой Мстислава Владимировича стало объединение русских земель. Ему удалось, хоть и не долго, но предотвратить межусобную борьбу между князьями и тем самым добиться единства всего государства. Это перемирие было прерван лишь после смерти Мстислав Великого.
При его правления удалось расширить границы Руси путем присоединения новых земель. Это произошло благодаря ряду военных походов на соседние территории и обретение в них побед. Таким образом были разбиты половцы, а их земля стала частью Киевской Руси.
Мстислав и внутреннему развитию страны. При нем был отмечен рост городов.
Самый яркий из этих примеров Новгород и его княжество. Мстиславом было возведено множество церквей. Не маловажным достижением Великого князя была справедливая политика налогообложения. Установленная им подать была не баснословной, а очень разумной и умеренной. Это позволяло крестьянам и феодалам не бедствовать, а успешно вести хозяйство.
Все эти заслуги перед родиной и соотечественниками вызывали глубокое уважение последних к князю Мстиславу.