В 46 году до н. э. все противники Цезаря повержены. У него теперь есть безраздельная власть, к которой он так долго шел. Рим принадлежит ему.
Цезарь активно борется за восстановление города, отменяет налоговые законы, образует колонии. Он первый из правителей Рима, при котором вошло в обиход понятие «империя».
Цезарь по сути сам становится государством, Цезарь заменяет собой республику. Сейчас это предтеча того, что будет происходить при императорах. Но Цезарь делает это так, что кажется, будто он пренебрегает традициями республики, и это ведет к его изоляции – неприятии его остальными.
Он не намерен делить власть с другими – менее знатными римлянами и объявляет пожизненным диктатором, по сути – царем Рима.
В случае, если Цезарь получит титул кесаря, это лишит их всех прав – голосовать, выражать свое мнение.
Недовольство тиранией Цезаря пропитывает весь Сенат. Даже его протеже – Марка Брута – удается склонить к предательству.
Брут был сложной и малопривлекательной личностью. Цезарь приблизил его и продвигал его карьеру. Но Бруту претило положение второго лица в государстве, и по-своему он считал себя избавителем Рима, защитником его гражданских свобод, вступая в сговор против Цезаря.
Наконец, в мартовские иды 44-го года до н. э. сорок движимых идеями свободы заговорщиков под руководством Брута приводят свой план в исполнение.
Классический биограф Светоний: «23 удара кинжалом поразили стоящего Цезаря. Он не издал ни звука после первого удара. Хотя по словам некоторых, когда он увидел Марка Брута, готового нанести второй удар, с его уст сорвались слова порицания – «и ты, Брут?».
Многие из них были его друзьями, некоторые – старыми друзьями. Возможно, некоторые считали что Цезарь уничтожил самое дорогое что было у римлян – то, что власть не должна быть в руках одного. Но были и зависть, и вражда и просто эмоции, возможно чувство, что это было необходимо во имя свободы.
Смерть Цезаря не привела к торжеству республики, как того хотели заговорщики. Ее результатом стала усилившаяся смута, анархия, и в последствии – империя.
Долго вливание огромных до неприличия богатств в римскую политику, превращение армии в клиентов, патронов, военачальников и ожесточенное соперничество среди аристократов, целью которых было победить друг друга, а не служить своей стране, означало, что республика была обречена даже без гения и пламенности Юлия Цезаря.
Его родственник Август сумел увековечить это и создал Римскую империю.
Эпоха императоров началась. И с ней кровавые завоевания, жестокое подавление и бесконечная война.
У Юлія Цезаря, як і у кожної людини, були позитивні та негативні риси характеру.
Розпочнемо із позитивних:
1) Розумний
Він був добре освіченим і багато читав. Його розум є однією з причин, чому він був таким успішним правителем. Цезар був одночасно виразним письменником і переконливим оратором. Коли він звертався до сенату або громадськості, римляни висвітлювали його кожне слово. Його критичний розум був надзвичайно корисним під час його військової кар'єри. Він планував і стратегічно випередив своїх супротивників.
Один з найкращих зразків інтелекту Цезаря можна побачити в битві при Алезії. Прагнучи завоювати Галлію (сучасну Францію), Цезар переслідував свого ворога в невеликому укріпленому місті під назвою Алезія. Замість того, щоб вичерпати свої ресурси і звільнити місто, він розпочинає облогу. Цезар добре знав, що його ворог посилає підкріплення, тому він зробив дві речі. По-перше, він побудував серію стін та ровів по місту. Таким чином, він міг контролювати галлів, що потрапили в пастку всередині міста. По окружності, він побудував ще одну серію периметрів. Звідти, він міг гати за підкріпленнями та захищати позицію римської армії.
2) Енергійний
Будучи правителем Галлії, Цезар зумів воювати впродовж семи років, а також написав серію з семи книг, що розповідали про його діяння. Протягом свого життя Цезар рухався без зупинки. Чи він воює, або просто відвідує римську провінцію – він постійно знаходився у стані руху.
Енергія Цезаря теж була свідченням його романтичних подвигів. Протягом свого життя він мав трьох дружин і кілька коханок.
3) Щедрий
Інтелект та енергія були не єдиними якостями, які зробили Цезаря лідером. Цезар вийшов із благородної, але бідної сім'ї. Попри те, що в майбутньому він став заможним, він ділився своїми коштами у благодійності. Одного разу, відвідавши поховання свого вірного воїна, він побачив, що воно було аж занадто примітивним. Він, за свої кошти, вшанував пам'ять товариша, пишною процесією.
Однак, у нього були присутні й негативні риси характеру:
1) Злопам’ятний
Коли Цезар був молодим, його викрали пірати. Весь час, коли він був у полоні, він поклявся піратам, що, коли він був звільнений, він розіпне їх усіх. Пірати просто сміялися, і вони примушували його читати їм вірші. Пізніше, коли заплатили викуп, Юлій дотримав свого слова і шукав піратів, розпинаючи кожного з них.
2) Жорстокий
Під час його битв у Галльських війнах, історик Плутарх стверджує, що Цезар «забив мільйон галлів і продав ще один мільйон в рабство».
3) Тиранічні амбіції
Після того як він рушив у Рим, а потім переміг Помпея та його союзників у Фарсалі, Цезар сам став іменуватися диктатором. Це, в основному, забезпечувало необмежені повноваження диктатора.
В 46 году до н. э. все противники Цезаря повержены. У него теперь есть безраздельная власть, к которой он так долго шел. Рим принадлежит ему.
Цезарь активно борется за восстановление города, отменяет налоговые законы, образует колонии. Он первый из правителей Рима, при котором вошло в обиход понятие «империя».
Цезарь по сути сам становится государством, Цезарь заменяет собой республику. Сейчас это предтеча того, что будет происходить при императорах. Но Цезарь делает это так, что кажется, будто он пренебрегает традициями республики, и это ведет к его изоляции – неприятии его остальными.
Он не намерен делить власть с другими – менее знатными римлянами и объявляет пожизненным диктатором, по сути – царем Рима.
В случае, если Цезарь получит титул кесаря, это лишит их всех прав – голосовать, выражать свое мнение.
Недовольство тиранией Цезаря пропитывает весь Сенат. Даже его протеже – Марка Брута – удается склонить к предательству.
Брут был сложной и малопривлекательной личностью. Цезарь приблизил его и продвигал его карьеру. Но Бруту претило положение второго лица в государстве, и по-своему он считал себя избавителем Рима, защитником его гражданских свобод, вступая в сговор против Цезаря.
Наконец, в мартовские иды 44-го года до н. э. сорок движимых идеями свободы заговорщиков под руководством Брута приводят свой план в исполнение.
Классический биограф Светоний: «23 удара кинжалом поразили стоящего Цезаря. Он не издал ни звука после первого удара. Хотя по словам некоторых, когда он увидел Марка Брута, готового нанести второй удар, с его уст сорвались слова порицания – «и ты, Брут?».
Многие из них были его друзьями, некоторые – старыми друзьями. Возможно, некоторые считали что Цезарь уничтожил самое дорогое что было у римлян – то, что власть не должна быть в руках одного. Но были и зависть, и вражда и просто эмоции, возможно чувство, что это было необходимо во имя свободы.
Смерть Цезаря не привела к торжеству республики, как того хотели заговорщики. Ее результатом стала усилившаяся смута, анархия, и в последствии – империя.
Долго вливание огромных до неприличия богатств в римскую политику, превращение армии в клиентов, патронов, военачальников и ожесточенное соперничество среди аристократов, целью которых было победить друг друга, а не служить своей стране, означало, что республика была обречена даже без гения и пламенности Юлия Цезаря.
Его родственник Август сумел увековечить это и создал Римскую империю.
Эпоха императоров началась. И с ней кровавые завоевания, жестокое подавление и бесконечная война.
У Юлія Цезаря, як і у кожної людини, були позитивні та негативні риси характеру.
Розпочнемо із позитивних:
1) Розумний
Він був добре освіченим і багато читав. Його розум є однією з причин, чому він був таким успішним правителем. Цезар був одночасно виразним письменником і переконливим оратором. Коли він звертався до сенату або громадськості, римляни висвітлювали його кожне слово. Його критичний розум був надзвичайно корисним під час його військової кар'єри. Він планував і стратегічно випередив своїх супротивників.
Один з найкращих зразків інтелекту Цезаря можна побачити в битві при Алезії. Прагнучи завоювати Галлію (сучасну Францію), Цезар переслідував свого ворога в невеликому укріпленому місті під назвою Алезія. Замість того, щоб вичерпати свої ресурси і звільнити місто, він розпочинає облогу. Цезар добре знав, що його ворог посилає підкріплення, тому він зробив дві речі. По-перше, він побудував серію стін та ровів по місту. Таким чином, він міг контролювати галлів, що потрапили в пастку всередині міста. По окружності, він побудував ще одну серію периметрів. Звідти, він міг гати за підкріпленнями та захищати позицію римської армії.
2) Енергійний
Будучи правителем Галлії, Цезар зумів воювати впродовж семи років, а також написав серію з семи книг, що розповідали про його діяння. Протягом свого життя Цезар рухався без зупинки. Чи він воює, або просто відвідує римську провінцію – він постійно знаходився у стані руху.
Енергія Цезаря теж була свідченням його романтичних подвигів. Протягом свого життя він мав трьох дружин і кілька коханок.
3) Щедрий
Інтелект та енергія були не єдиними якостями, які зробили Цезаря лідером. Цезар вийшов із благородної, але бідної сім'ї. Попри те, що в майбутньому він став заможним, він ділився своїми коштами у благодійності. Одного разу, відвідавши поховання свого вірного воїна, він побачив, що воно було аж занадто примітивним. Він, за свої кошти, вшанував пам'ять товариша, пишною процесією.
Однак, у нього були присутні й негативні риси характеру:
1) Злопам’ятний
Коли Цезар був молодим, його викрали пірати. Весь час, коли він був у полоні, він поклявся піратам, що, коли він був звільнений, він розіпне їх усіх. Пірати просто сміялися, і вони примушували його читати їм вірші. Пізніше, коли заплатили викуп, Юлій дотримав свого слова і шукав піратів, розпинаючи кожного з них.
2) Жорстокий
Під час його битв у Галльських війнах, історик Плутарх стверджує, що Цезар «забив мільйон галлів і продав ще один мільйон в рабство».
3) Тиранічні амбіції
Після того як він рушив у Рим, а потім переміг Помпея та його союзників у Фарсалі, Цезар сам став іменуватися диктатором. Це, в основному, забезпечувало необмежені повноваження диктатора.