Жанна захищалася з рідкісною мужністю й винахідливістю, але 2 травня 1431 роки їй було пред’явлено звинувачення в чаклунстві (звинувачення в єресі відпали) і було запропоновано відректися від віри в «голосі» і від носіння чоловічого одягу. Під страхом смерті вона погодилася на зречення і 28 травня була засуджена до довічного ув’язнення. Однак у в’язниці їй підкинули чоловічий одяг, що означало рецидив злочину і автоматично вело до смерті. Незважаючи на явну провокацію, Жанна заявила, що одягла чоловічий одяг добровільно, що бере зречення назад і шкодує про нього. Два дні потому — 30 травня 1431 року її заживо спалили на ринковій площі Руана. За свідченням очевидця, секретар англійського короля, «повернувся після страти Жанни, стогнучи, і плакав про те, що він бачив там, кажучи: «Ми всі загинули, бо спалили людину добру і святу»». Процес реабілітації Жанни було розпочато в 1455 році на прохання її матері. В ході процесу були заслухані 115 свідків, і нарешті, 7 липня 1456 року в присутності папського легата Жанну реабілітували. При цьому беатифікована вона була тільки в 1909 році, а канонізована — в 1920.
В Средневековье был только один идеал человека — святой, а святым может стать только человек, уже ушедший из жизни. Это очень важное понятие, объединяющее вечность и бегущее время. Еще недавно святой был среди нас, мы могли его видеть, а теперь он у трона Царя. Ты же, здесь и сейчас, можешь приложиться к мощам, смотреть на них, молиться им днем и ночью. Вечность оказывается буквально под боком, зрима и ощутима. Поэтому за мощами святых охотились, их крали и распиливали — в прямом смысле слова. Один из приближенных Людовика IX Жан Жуанвиль , когда король умер и его канонизировали, добился того, чтобы для него лично у царственных останков отрезали палец.
Д