Первый визит кыргызских послов в Россию начался в 1785 году, а случился в 1786.
Пояснення:
Причина визит заключалась в том, что кыргызы мечтали иметь свое независимое государство. Но эта мечта оставалась мечтой из-за войн, неблагоприятных политических событий, множества междоусобиц. Кыргызы решили обратиться за к России. И для этого отправили сюда послов. И поскольку Атаке батыр был их лидером, жто было его идеей. Послы должны были отправиться в Санкт-Петербург. Было несколько групп послов.
Например, первая группа послов возглавлялась Абдрахманом Кучаковым и отправилась в Санкт-Петербург 23 августа 1785 года. До Санкт-Петербурга они не доехали, а только до Омска, потому что он уже был в составе России. Эта группа послов встретилась с генерал-губернатором, чтобы передать письмо от своего лидера – Атаке батыре и два скакуна в подарок. Получив у генерал-губернатора разрешение послы отправились дальше.
В первый раз императрица не приняла их, а только 15 марта 1786 года. Также она приняла их подарки в виде двух лошадей, три шкур барсов, пяти шкур высей, раба-арапа и письмо от Атаке-батыра. Екатерина 600 рублей серебрянными монетами, а делегатам группы – Абдрахману – 100 рублей и Шергазы – 25. Вместе с ответным письмом для Атаке-батыра послы отправились обратно. В Омске Абдрахман Кучаков умер от болезни.
Это был первый прецедент зарождения дипломатических отношений между нашими странами.
Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався в трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.
Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального й процесуального права князівства, норми римського, руського, польського та німецького кодифікованого звичаєвого права, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники. Його положення були чинними на землях Литви й України аж до середини XIX століття.
Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст. Став джерелом російського «Соборного уложення» (1649 р.), «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних українських кодифікаційних проєктів. На території Київської, Подільської та Волинської губерній чинність Литовського статуту було припинено сенатським указом від 25 червня 1840 р. У Лівобережній Україні 4 березня 1843 р. його було замінено Зводом законів Російської імперії[1].
Відповідь:
Первый визит кыргызских послов в Россию начался в 1785 году, а случился в 1786.
Пояснення:
Причина визит заключалась в том, что кыргызы мечтали иметь свое независимое государство. Но эта мечта оставалась мечтой из-за войн, неблагоприятных политических событий, множества междоусобиц. Кыргызы решили обратиться за к России. И для этого отправили сюда послов. И поскольку Атаке батыр был их лидером, жто было его идеей. Послы должны были отправиться в Санкт-Петербург. Было несколько групп послов.
Например, первая группа послов возглавлялась Абдрахманом Кучаковым и отправилась в Санкт-Петербург 23 августа 1785 года. До Санкт-Петербурга они не доехали, а только до Омска, потому что он уже был в составе России. Эта группа послов встретилась с генерал-губернатором, чтобы передать письмо от своего лидера – Атаке батыре и два скакуна в подарок. Получив у генерал-губернатора разрешение послы отправились дальше.
В первый раз императрица не приняла их, а только 15 марта 1786 года. Также она приняла их подарки в виде двух лошадей, три шкур барсов, пяти шкур высей, раба-арапа и письмо от Атаке-батыра. Екатерина 600 рублей серебрянными монетами, а делегатам группы – Абдрахману – 100 рублей и Шергазы – 25. Вместе с ответным письмом для Атаке-батыра послы отправились обратно. В Омске Абдрахман Кучаков умер от болезни.
Это был первый прецедент зарождения дипломатических отношений между нашими странами.
Відповідь:
Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався в трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.
Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального й процесуального права князівства, норми римського, руського, польського та німецького кодифікованого звичаєвого права, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники. Його положення були чинними на землях Литви й України аж до середини XIX століття.
Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст. Став джерелом російського «Соборного уложення» (1649 р.), «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних українських кодифікаційних проєктів. На території Київської, Подільської та Волинської губерній чинність Литовського статуту було припинено сенатським указом від 25 червня 1840 р. У Лівобережній Україні 4 березня 1843 р. його було замінено Зводом законів Російської імперії[1].
Пояснення: