Впродовж тисячі років після падіння Риму (500-1500 рр.) християнська Церква була єдиним духовним та релігійним монополістом в межах Європейського континенту. Поступово здобуваючи свій авторитет, Церква, вже як суспільна та політична організація, ідеологічно змінила пріоритети в усіх сферах суспільної діяльності, впроваджуючи власну концепцію морально-етичних норм.
Характерна ознака західноєвропейської середньовічної цивілізації полягає в тому, що релігія є домінуючим чинником розвитку суспільства. Протягом середніх століть відбулася остаточна християнізація Європи. Почався цей процес у районах Середземномор'я. В IV-V століттях у результаті економічних, політичних, культурних розходжень західна римська імперія й східна римська імперія мають свої відмінності.
Але ці відмінності різко загострилися й виявилися в ІХ - Х століттях. В 1054 році остаточно відбувся розкол церков, що одержав назву схизма. Церкви розкололися на католицьку й православну. Відповідно і Європа розкололася по конфесіональній ознаці. Західна, північна, центральна Європа пішла за Римом. Європа стала католицькою. Південно-східна, східна Європа пішла за Константинополем.
В католицькій церкві з самого початку зложилася жорстка централізація влади. Величезний вплив у ній належав римському єпископові. Який одержав починаючи з V століття найменування "папа". Рим вважався містом апостола Петра. Який був хоронителем ключів від раю. Римський папа привласнив собі право бути приймачем апостола Петра. Землі папи ставали вотчиною святого Петра. В VIII столітті утворилася папська держава. У цю державу ввійшла римська область.
Во́тчина — земельное владение, принадлежащее князю или боярину потомственно. Боя́рин (ж.р. боя́рыня, мн.ч. боя́ре) — в узком смысле высший слой феодального общества Закупы - это свободные крестьяне, попадавшие в зависимость от помещика за долг, купу, обязанные вернуть долг хозяину либо в той же форме, что и взяли, конечно, с процентами, либо отрабатывая на земле феодала В Древней Руси лица, служившие землевладельцам по ряду, как правило попавшие в зависимость от него за денежный долг семенами или орудиями труда и вынужденные отрабатывать его у господина, используя часть своего времени; близки к закупам
Холопы - в России в х - начале XVIII вв. категория населения, по правовому положению близкая к рабам. Изначально не имели собственного хозяйства и исполняли различные работы для своих хозяев
Огнищане (тиун огнищанский, огневщик) — должность в Древней Руси. Охраняли княжескую собственность Челядь — название зависимого населения в Древней Руси
СМЕРДЫ - мелкие землевладельцы, составлявшие неоднородную по социально-правовому статусу группу населения в Древней Руси
феодальная раздробленность период ослабления центральной власти в феодальных государствах
Ле́топись (или летописа́ние) — это исторический жанр древнерусской литературы, представляющий собой погодовую, более или менее подробную запись исторических событий.
Відповідь:
Впродовж тисячі років після падіння Риму (500-1500 рр.) християнська Церква була єдиним духовним та релігійним монополістом в межах Європейського континенту. Поступово здобуваючи свій авторитет, Церква, вже як суспільна та політична організація, ідеологічно змінила пріоритети в усіх сферах суспільної діяльності, впроваджуючи власну концепцію морально-етичних норм.
Характерна ознака західноєвропейської середньовічної цивілізації полягає в тому, що релігія є домінуючим чинником розвитку суспільства. Протягом середніх століть відбулася остаточна християнізація Європи. Почався цей процес у районах Середземномор'я. В IV-V століттях у результаті економічних, політичних, культурних розходжень західна римська імперія й східна римська імперія мають свої відмінності.
Але ці відмінності різко загострилися й виявилися в ІХ - Х століттях. В 1054 році остаточно відбувся розкол церков, що одержав назву схизма. Церкви розкололися на католицьку й православну. Відповідно і Європа розкололася по конфесіональній ознаці. Західна, північна, центральна Європа пішла за Римом. Європа стала католицькою. Південно-східна, східна Європа пішла за Константинополем.
В католицькій церкві з самого початку зложилася жорстка централізація влади. Величезний вплив у ній належав римському єпископові. Який одержав починаючи з V століття найменування "папа". Рим вважався містом апостола Петра. Який був хоронителем ключів від раю. Римський папа привласнив собі право бути приймачем апостола Петра. Землі папи ставали вотчиною святого Петра. В VIII столітті утворилася папська держава. У цю державу ввійшла римська область.
Пояснення:
Боя́рин (ж.р. боя́рыня, мн.ч. боя́ре) — в узком смысле высший слой феодального общества
Закупы - это свободные крестьяне, попадавшие в зависимость от помещика за долг, купу, обязанные вернуть долг хозяину либо в той же форме, что и взяли, конечно, с процентами, либо отрабатывая на земле феодала
В Древней Руси лица, служившие землевладельцам по ряду, как правило попавшие в зависимость от него за денежный долг семенами или орудиями труда и вынужденные отрабатывать его у господина, используя часть своего времени; близки к закупам
Холопы - в России в х - начале XVIII вв. категория населения, по правовому положению близкая к рабам. Изначально не имели собственного хозяйства и исполняли различные работы для своих хозяев
Огнищане (тиун огнищанский, огневщик) — должность в Древней Руси. Охраняли княжескую собственность
Челядь — название зависимого населения в Древней Руси
СМЕРДЫ - мелкие землевладельцы, составлявшие неоднородную по социально-правовому статусу группу населения в Древней Руси
феодальная раздробленность период ослабления центральной власти в феодальных государствах
УСОБИЦА Междоусобная вражда, борьба. Княжеские усобицы.
Ле́топись (или летописа́ние) — это исторический жанр древнерусской литературы, представляющий собой погодовую, более или менее подробную запись исторических событий.