Государство караханидов не было простым повторением прежних государственных образований. В отличие от политических устройств кочевых обществ на территории Казахстана военное управление было отделено от административного. Государственно-административная структура складывалась по иерархическому принципу. Важнейшим социально-политическим институтом в государстве караханидов была военно-ленная система. Ханы жаловали своим родственникам и приближенным права на получение с населения района, области или города налогов, до того взимавшихся в пользу государства. Такое получило название «икта», а его держателя называли мукта, или иктадар. Это дало возможность караханидскому правителю получать в свое распоряжение доходы, как от кочевого хозяйства, так и от земледельческого, а также населения, занимающегося ремеслом. Еще одна особенность Караханидского государства – это вакорные земли, то есть участки, завещанные знатными и богатыми землевладельцами или военачальниками, кочевниками в пользу религиозных учреждений, и с этих земель не брали налог. Важнейшей особенностью общественно-политической жизни караханидов является принятие ислама в качестве государственной религии. Распространилась такая форма эксплуатации крестьянства, как издольщина.
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
можно спросить в каком государстве:
Объяснение:
на эту тему:
Государство караханидов не было простым повторением прежних государственных образований. В отличие от политических устройств кочевых обществ на территории Казахстана военное управление было отделено от административного. Государственно-административная структура складывалась по иерархическому принципу. Важнейшим социально-политическим институтом в государстве караханидов была военно-ленная система. Ханы жаловали своим родственникам и приближенным права на получение с населения района, области или города налогов, до того взимавшихся в пользу государства. Такое получило название «икта», а его держателя называли мукта, или иктадар. Это дало возможность караханидскому правителю получать в свое распоряжение доходы, как от кочевого хозяйства, так и от земледельческого, а также населения, занимающегося ремеслом. Еще одна особенность Караханидского государства – это вакорные земли, то есть участки, завещанные знатными и богатыми землевладельцами или военачальниками, кочевниками в пользу религиозных учреждений, и с этих земель не брали налог. Важнейшей особенностью общественно-политической жизни караханидов является принятие ислама в качестве государственной религии. Распространилась такая форма эксплуатации крестьянства, как издольщина.
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.