ТЕРМІНОВО ДО ІТЬ З ТЕСТОМ ІІВ

1.Вкажіть зайве словосполучення у логічному ланцюжку.

Виберіть одну відповідь:

а. національна політика

б. поліетнічна країна

в. демографічні явища

г. міжнаціональні відносини

2. З якими країнами СРСР та УРСР підписали договори в Парижі 10 лютого 1947 р.?

Виберіть одну відповідь:

а. Румунія й Угорщина

б. Угорщина й Німеччина

в. Румунія й Чехо-Словаччина

г. Угорщина й Чехо-Словаччина

3. Вкажіть, яке (які) з тверджень є правильним (и).

Дисидентський рух мав правозахисний характер

Дисидентський рух мав національно-визвольний характер

Дисидентський рух був спрямований на захист релігійних свобод

Виберіть одну відповідь:

тільки 1-й варіант правильний.

тільки 1-й і 3-й варіант правильний.

всі варіанти правильні.

тільки 2-й і 3-й варіант правильний.

4. Укажіть подію, яка збігається в часі з проведенням першої повоєнної грошової реформи.

Виберіть одну відповідь:

реабілітація політв'язнів

початок «відлиги»

ХХ з'їзд КПРС

скасування карткової системи

.Как Возникла Золотая орда?  

Золотая Орда возникла в начале 40х годов 13 века, она была основана ханом Батыем, а точнее переформирована им из Улуса Джучи. Батый был внуком Чингисхана, и он организовал завоевательные походы монголов, покоряя Западную Сибирь, Северный Хорезм, Волжскую Болгарию, Северный Кавказ, Крым, Кипчакскую степь, Южный Казахстан, и даже Русь.  

2.Как была устроена система управления в Орде?  

Система управления в Орде была улусной. Так было проще управлять завоеванными землями и народами. Сама Орда подчинялась великому монгольскому хану, который управлял всей страной, включая улусы. Ханом не мог быть кто угодно, потому что он обязательно должен был быть потомком Чингисхана. Улусы – территориально-административные единицы. Во главе улусов были улусбеки, которым подчинялись визири. Иногда собирался курултай, но только по особым случаям. Армия собиралась из числа народа, а государственное управление почти полностью состояло из знати. Режим был скорее тоталитарный, потому что Золотая Орда была полувоенным государством.  

3.В чём проявилась политическая зависимость Руси от Орды?  

Она проявилась в измененном положении князей, которые также как и прежде наследовали власть, но были полностью подконтрольны ордынскому хану и должны были получать ярлык на княжение, который означал своеобразную легитимность их власти. Хан Золотой Орды был источником власти на Руси.  

4Как сказалась на экономике Руси зависимость от Золотой Орды?  

Экономика Руси пришла в упадок, потому что Русь должна была платить дань и жить по ордынским порядкам. И кроме того, зависимость началась с полного разорения территорий. Дань была очень большой, так что у Руси не было никаких средств для строительства зданий, развития ремесла и культуры. Русь больше не вела прежние торговые связи даже между княжествами. Можно сказать, что Русь полностью обеднела.  

5.Какие политические изменения произошли в русских землях после монгольского завоевания?  

Князь был высшим должностным лицом на Руси, но он должен был получать ярлык на княжение от ордынского хана. Вече также продолжало функционировать, например, в Новгороде и Галицко-Волынском княжестве. Но князья были обязаны признавать верховную власть хана, и не могли свободно править по праву рождения, легитимность давал лишь ярлык хана. А чтобы получить ярлык нужно было унижаться при визите хана. Хан был заинтересован в том, чтобы земли не поднимались, поэтому поддержива распри между князьями разных княжеств.  

6.Каковы последствия ордынского владычества для Руси?  

Можно выделить положительные и отрицательные последствия.  

Отрицательные:  

• Русь сильно пострадала и ослабла от нашествий

• Города и ремесла были уничтожены и многие бесследно исчезли, так что Русь не продолжила развиваться, а сначала догнала свой предыдущий уровень развития

• Русь понесла очень большие человеческие потери  

• Настал духовный и культурный кризис

• Экономическое развитие пришло в упадок, так как настало экономическое разорения из-за уплаты дани

• Также военное ослабление территорий из-за набегов и постоянных разорений

• Рас различные болезни

• Власть стала более централизованной, поскольку страна начала отходить от демократических практик все больше

• Происходила ассимиляция народов и смешивались религии

Положительные:

• По мере зависимости страна все больше сплотилась против врага, что означало прекращение раздробленности и централизацию государства

• Происходил обмен культурными ценностями, новыми технологиями, перенимались новые ремесла, а язык – новыми словами

• Города были усилены, как и торговые пути из-за монголов

• Сохранялась православная практика из-за политики веротерпимости, проводимой монголами

Надеюсь что правильно) Точно не знаю

ответ

ответ дан

pvp86

Вибух ненависті по відношенню до іноземців підспудно визрівав віддавна. Невдоволення «заморськими дияволами», «іноземними варварами» ставало дуже широким, причому виявлялося воно перш за все на місцевому рівні, головним чином у антимісіонерских виступах.  Місіонери активно діяли в Китаї; саме вони перш за все контактували з китайським селянством.  Природно, що вони першими відчули на собі міць традиційної структури і силу опору Китаю усього далекого, що як раз і уособлювали в кінці XIX ст.  місіонери.  З літа 1898 р. і особливо після провалу реформ антимісіонерский рух все наростало і в ряді місць починало приймати організовані форми.  Під гаслом «Підтримаємо Цин, знищимо іноземців!» Повстанці в різних провінціях країни руйнували християнські церкви і будинки місіонерів, переслідували прийняли християнство китайців (їх було дуже небагато), а заодно громили крамниці іноземних торговців, приміщення іноземних консульств в торгових центрах.  Відкрита підтримка державами курсу на реформа розставила все на свої місця.  Країна після ста днів реформ виявилася напередодні потужного народного вибуху, вибуху люті, спрямованого проти господарювали в країні іноземців, проти вторгся в Китай колоніального капіталу, проти всіх тих нових порядків, які протистояли старому, звичному, нормативного, що спирався на потужні пласти тисячоліть, на пофарбований в конфуціанські і даоської-буддійські тону цивілізаційний фундамент.  Відчуваючи підтримку населення, уряд Китаю в конце1898 р. стало на більш жорсткі позиції по відношенню до іноземців, відмовляючи їм у проханні про концесії або оренди територій.  Обстановка в Пекіні ставала все більш напруженою.  Іноземні місії ввели в місто збройні загони для своєї охорони.  У Пекіні і по всій країні поширилися чутки про майбутню розправу з іноземцями, а також листівки, в яких висміювалися європейці, особливо місіонери.  Очолив антііностранное рух товариство «іхетуанів» («Загони справедливості і миру»), доктринальна основа якого сходила до даоської-буддійської віри, (за що повсталі пізніше отримали в європейській пресі найменування «боксерів» ), не кажучи вже про ритуали, амулетах, заклинаннях і т. п.

Виступи іхетуанів почалися в провінції Шаньдун ще в 1898 р

і були спрямовані проти німецьких місіонерів, солдатів і фахівців, планували трасу залізниці. Місцева влада намагалися навести порядок, але рух, незважаючи на це, всі ширилося.  У 1899-1900 рр. .  воно перемістилося в столичну провінцію Чжілі. Численні загони розташувалися поблизу Пекіна і Тяньцзіня.  Стурбовані іноземні дипломати наполягали на ухваленні рішучих заходів проти повстанців, але медичне уряд не поспішав з цим.  Обстановка тим часом ставала все більш загрозливою.  В кінці травня 1900 р. на нараді посланників держав було прийнято рішення направити до Пекіна додатковий контингент військ для охорони місій.  Крім того, на адресу цинського уряду були передані заяви загрозливого характеру, які 17 червня були підкріплені захопленням фортеці Дагу поблизу Тяньцзіня зведеним загоном іноземних військ, що фактично означало оголошення війни.

Циси коливалася, не знаючи, що робити.  Більшість її радників схилялося до підтримки іхетуанів та використання відповідного моменту для того, щоб дати відсіч державам.  Саме ця точка зору і взяла гору.  Імператриця відкрила ворота Пекіна перед нхетуанямі, а також ввела в місто регулярну армію, солдати якої теж були різко налаштовані проти іноземців.  II червня в Пекіні солдати вбили на вулиці радника японського посольства Сугіяма, 20 червня - німецького посланника Кеттелера.  Це означало оголошення війни, що й було офіційно підтверджено імператорським указом від 21 червня (у відповідь на ультиматум держав від 19 червня).  Указ офіційно санкціонував повстання іхетуанів, хоча і прагнув поставити їх дії під контроль

Подробнее - на -