Тест по истории 6 класс

1.Когда Батый захватил Киев?
а) 1340г. б) 1240г.
в) 1420г. г) 1234г.
2.Какой город монголо-татары назвали “Злым городом”?
А)Торжок Б)Рязань
В)Козельск Г)Владимир
3.От налогов монголо-татары на Руси освободили:
А)дворянство Б)купечество
В)холопов Г)духовенство
4.Какой город был от монголо-татарского нападения началом весенней распутицы и большими потерями в ханском войске?
А)Новгород Б)Смоленск
В)Чернигов Г)Москва
5.Битва на реке Калке произошла:
А)31 мая 1322 года Б)8 сентября 1237 года
В)1 сентября 1322 года Г)31 мая 1223 года
6.Основная задача баскаков на Руси:
А)сбор дани Б)управление русскими княжествами
В)рас ислама на Руси Г)развитие торговых связей
7.Какая причина неудач русских войск?
а) Мало воинов б) Плохое оружие
в) Не было единства г) Воины-трусы

8. Почтите отрывок из жития и определите дату событий, в нём опи-сываемых.
«Услышав о …доблести князя Александра, король страны Римской из северной земли подумал про себя: «Пойду и завоюю землю Алек-сандрову». И собрал силу великую, и наполнил многие корабли полка¬ми своими, двинулся с огромным войском, пылая духом ратным. И при¬шёл в Неву, опьянённый безумием, и отправил послов своих, возгордив¬шись, в Новгород к князю Александру, говоря: «Если можешь, защищай¬ся, ибо я уже здесь и разоряю землю твою» .
…После того Александр поспешил напасть на врагов.., и была се¬ча великая с римлянами, и перебил их князь бесчисленное множество, а на лице самого короля оставил след острого копья своего».
1) 169 г.
2) 1216 г.
3) 1223 г.
4) 1240 г.
9. В ходе Невской битвы шла борьба
а) москвичей против новгородцев
б) рязанцев против монголо-татар
в) новгородцев против шведов
г) киевлян против половцев

ответы оформите в виде таблицы.

Сочинение "Один день военного похода" . Нет в мире такой непобедимой и сокрушительной армии, как легионы Рима. Воистину, боги были благосклонны ко мне, и я родился на варваром, а свободным гражданином величайшей в мире Империи. И к тому же – воином!

Большую часть жизни я провожу в походах. Но такую жизнь выбирал я сам, меня никто не заставлял. Я – наемник, как и все легионеры. Вот и в этот раз я отлучился почти на полтора года. Сегодня мы возвращаемся из победной Парфянской экспедиции в Сирию. Нас ведет генерал Марк Красс.

Сегодня у нас был бой с немногочисленным отрядом парфян: они разбежались и были разбиты наголову. Но я в нем почти не участвовал. Дело в том, что я триарий – ветеран, старший воин. А по правилам легиона мы стоим лишь в последнем ряду войска. Вперед идут самые молодые, а их прикрывают зрелые мужчины. Их же прикрываем мы.

Сейчас вечер и рабы, которые есть в любом легионе, разносят воинам пищу и вино. Вино сегодня можно пить, потому что генерал не опасается в этой местности нападения противника.  

Пройдет не более месяца, и мы увидим родную Италию.

Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. У Х—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством.[1]

Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного Польщі і Литовського князівства, а з кінця XVII — початку XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).[2]

На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. — також Roxolania).[2]

Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля, слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.[3]

Объяснение:

З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н. е. в Україні тривала доба енеоліту, що позначилась впровадженням мідних знарядь праці. Стала виразнішою господарча спеціалізація природно-кліматичних зон: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі.