Тест (Історія України 9 клас) Урок контролю і корекцій навчальних досягнень учнів і розділу: «Україна початку ХХ століття перед викликами модернізації» Првище, ім'я Дата І ВАРІАНТ 1 РІВЕНЬ (0, )
1. Про кого з історичних політичних діячів говориться в даному документі? «Пого брошура «Самостійна Україна» стала програмою Революційної української партії в перший період в діяльності Бук одним з організаторів створеної в 1901-1902 роках Української народної партій,
A) Микола Міхновський Б) Євген Чикаленко
B) Сергій Єфремов
Г) Михайло Грушевський 2. Дати відповідь «так» чи «ні»:
А) «На початку XX ст у Наддніпрянській Україні було проведено аграрну реформу». Б) «Першою україномовною газетою стало видання «Громадська думка».
3. Ознакою економічної кризи 1900-1903 років в Україні було:
А) зростання кількості безробітних Б) зростання цін на вугілля і метал В) зростання випуску паровозів
Г) збільшення обсягу продажу цукру 4. Позначте назву партії, утвореної на ІІ з'зді РУПІ, лідерами якої стали В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш:
А) Українська радикально-демократична; Б) Українська народна партія;
B) УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів); Г) УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія).
5. Вкажань м 'я мипироналини Украйлеько! греко-католицької церкви на пачатку ХХ ст.
А) Шептицький
Б) 1.Боберський В) К Трильовський
є Петрушевич.
6. Першу політичну А) 1899 році
Б) 1900 рош
B) 1903 році г) 1904 році
партію в Наддніпрянській Україні було засновано у:
П РІВЕНЬ ( )
7. Вставити пропущені слова: «Перша політична партія у підросійській імперії була створена у виражала інтереси українського партія».
Дмитра
Революційна
8. Дати визначення:
А) Синдикат -
Мадяризація
9. Поставити подій у хронології:
А) початок аграрної реформи Петра Столипіна Б) створено Загальну українську безпартійну Партію (ЗУБО) В) видання брошури «Самостійна Україна» Г) початок першої Російської революції
ІІ РІВЕНЬ (1, )
році за ініціативи
мала назву
Б)
7. Установить відповідність між портретами історичних діячів та їхніми іменами.
А) Дмитро Донцов Б) Євген Чикаленко В) Микола Міхновський
Г) Михайло Грушевський Д) Борис Грінченко 2 4
11. Вкажіть твердження, що визначають завдання, які мали бути вирішені під час земельної реформи П. Столипіна: а) підняти економічну ефективність сільського господарства; б) розширити ринки збуту сільськогосподарської продукції, в) зміцнити соціальну опору самодержавства на селі; г) ліквідувати панщину та кріпосницьку залежність селян; д) розв'язати проблему аграрного перенаселення; е) підірвати землеволодіння Російської православної церкви; €) подолати гостру кризу сільськогосподарського перевиробництва. 2. 3.
ІР РІВЕНЬ ( )
12 Оберіть 2 критерії на підставі яких порівняйте умови національного життя в Східній Галичині та в українських землях, що перебували під владою Російської імпері
Территория Российской империи делилась на губернии и области, а те, в свою очередь, на уезды. Особый статус имели Великое княжество Финляндское и Царство Польское.
Во главе государства стоял император. В его руках была сосредоточена вся полнота власти в стране.
Общество официально делилось на сословия. Дворянство, духовенство и купечество являлись привилегированными сословиями. Дворяне, составлявшие 1% населения, являлись главными собственниками земли в стране – в 1858 г. в их владении находилось свыше 32% всех земельных угодий в Европейской России. Однако большинство дворян - 70% - относилось к числу мелкопоместных. Крупнопоместные дворяне составляли около 3%. Десятками тысяч крепостных владели Шереметевы, Юсуповы, Гагарины, Воронцовы и др.
Крестьянство было самым многочисленным – 90% населения - и самым бесправным сословием. Крестьяне делились на несколько категорий: помещичьи, государственные и удельные. В крепостной зависимости от феодалов (т. е. и экономически, и лично зависели от помещиков) находилось 40% крестьян. Крепостное право приобретало все более уродливые формы и все более походило на рабство. Крепостных могли продавать и проигрывать в карты, дарить и обменивать на собак.
Несмотря на обширную территорию, Россия оставалась сравнительно отсталой страной. Основной отраслью экономики оставалось сельское хозяйство. Принудительный труд крепостных был малоэффективен, поэтому большинство помещичьих имений (в середине XIX века- 65% имений) были заложены и перезаложены.
Стремясь увеличить доходность своих имений, помещики усиливали эксплуатацию крестьян - увеличивали число дней на барщине, повышали оброк. Усиление эксплуатации крестьян сопровождалось ростом антикрепостнического движения. Число крестьянских волнений в среднем в год выросло с 26 в первой четверти XIX века до 43 во второй четверти и до 101 в 1850-е годы. Это свидетельствовало о кризисе феодализма.
Свидетельством разложения феодализма являлся и рост отходничества крестьян. Так, в середине XIX века в промышленно развитых губерниях страны отходничеством были заняты 35-50% взрослого мужского населения.
Промышленность была развита слабо и сосредотачивалась лишь в нескольких районах: Уральском, Центрально - Промышленном (Московском), Северо-Западном (Петербургско - Прибалтийском) и Южном (Харьковском). Особенностью России являлись посессионные и приписные мануфактуры, на которых использовался принудительный труд крестьян. Крепостное право являлось причиной отсутствия рынка свободной рабочей силы.
Тем не менее, в первой половине XIX века число мануфактур, основанных на вольнонаемном труде, неуклонно росло. На мануфактуры и фабрики нанимались неимущие горожане, государственные крестьяне и крепостные-отходники. К 1860 г. 80% рабочих составляли вольнонаемные.
В 1830-1840-е годы в России начался промышленный переворот – вытеснение ручного труда машинным.
В социально-экономической истории России первая половина XIX века – это период разложения феодально-крепостнического строя. В обществе росло понимание губительности сохранения крепостного права. За отмену крепостного права выступали радикалы-декабристы и либералы – западники и славянофилы.