великий шелковый путь оказал большое влияние на развитие городов, построенных тюркоязычными племенами вдоль караванной дороги, на состав казахского народа. торговые взаимоотношения, развитие связей позволили вести взаимовыгодный диалог, обмениваться достижениями культуры и искусства, учиться друг у друга тонкостям ведения хозяйства. полукочевые тюркоязычные племена стали переходить к оседлости, выращивать, по примеру согдийцев, зерновые, перенимать их традиции и обычаи. такие виды деятельности, появившиеся в раннем средневековье, до xiii—xiv вв. взаимно дополнили друг друга. однако из-за монгольского нашествия торговля ослабла, и города на караванном пути были захвачены монголами, разграблены и разрушены. начиная с xiii в. в связи с открытием морских путей великий шелковый путь стал утрачивать свое значение. со второй половины xviii в. торгово- отношения казахстана начинают бурно развиваться: на севере — с россией, на юге — с китаем.
Стародавній Єгипет — цивілізація в стародавній Північній Африці, яка охоплювала територію в нижній течії річки Ніл на місці сучасної країни Єгипет. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку доісторичного Єгипту як єдине ціле близько 3100 р. до н. е. (згідно з загальноприйнятою єгипетською хронологією)[1] під час політичного об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту[en] за правління Менеса (якого часто ототожнюють з Нармером)[2]. Історія Стародавнього Єгипту складається з кількох стійких царств, розділених періодами відносної нестабільності, відомими як перехідні періоди: Стародавнє царство за ранньої бронзової доби, Середнє царство за середньої бронзової доби і Нове царство за пізньої бронзової доби.
Вершини своєї могутності Єгипет досяг за часів Нового царства, коли він мав владу над Нубією і значною частиною Близького Сходу, після чого увійшов у період повільного занепаду. Упродовж історії Єгипет був завойований і підкорений низкою іноземних держав, зокрема гіксосами, лівійцями, нубійцями, ассирійцями, ахеменідськими персами, македонцями під проводом Александра Македонського. Грецьке Птолемейське царство, що утворилося після смерті Александра, правило Єгиптом до 30 р. до н. е., коли за часів Клеопатри воно зазнало поразки від Римської імперії і стало римською провінцією[3].
До багатьох досягнень стародавніх єгиптян належать: гірництво, інженерні та будівельні технології, завдяки яким відбувалося спорудження монументальних пірамід, храмів і обелісків; система математики, практична та ефективна система медицини, система зрошення і технології сільськогосподарського виробництва, перші відомі дощаті човни[6], єгипетський фаянс[en] і технології виробництва скла, нові форми літератури, а також найперша відома мирна угода, укладена з хеттами[7]. Стародавній Єгипет залишив довговічну спадщину. Його мистецтво і архітектура широко копійовані, а його давні артефакти потрапили до далеких куточків світу. Його монументальні руїни надихали уяву мандрівників і письменників упродовж багатьох століть. Зацікавленість у старовині і розкопках з боку європейців і єгиптян, яка виникла на початку нового часу, породила наукові дослідження єгипетської цивілізації і призвела до ширшого визнання її культурної спадщини[8].
великий шелковый путь оказал большое влияние на развитие городов, построенных тюркоязычными племенами вдоль караванной дороги, на состав казахского народа. торговые взаимоотношения, развитие связей позволили вести взаимовыгодный диалог, обмениваться достижениями культуры и искусства, учиться друг у друга тонкостям ведения хозяйства. полукочевые тюркоязычные племена стали переходить к оседлости, выращивать, по примеру согдийцев, зерновые, перенимать их традиции и обычаи. такие виды деятельности, появившиеся в раннем средневековье, до xiii—xiv вв. взаимно дополнили друг друга. однако из-за монгольского нашествия торговля ослабла, и города на караванном пути были захвачены монголами, разграблены и разрушены. начиная с xiii в. в связи с открытием морских путей великий шелковый путь стал утрачивать свое значение. со второй половины xviii в. торгово- отношения казахстана начинают бурно развиваться: на севере — с россией, на юге — с китаем.
ответ
Стародавній Єгипет — цивілізація в стародавній Північній Африці, яка охоплювала територію в нижній течії річки Ніл на місці сучасної країни Єгипет. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку доісторичного Єгипту як єдине ціле близько 3100 р. до н. е. (згідно з загальноприйнятою єгипетською хронологією)[1] під час політичного об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту[en] за правління Менеса (якого часто ототожнюють з Нармером)[2]. Історія Стародавнього Єгипту складається з кількох стійких царств, розділених періодами відносної нестабільності, відомими як перехідні періоди: Стародавнє царство за ранньої бронзової доби, Середнє царство за середньої бронзової доби і Нове царство за пізньої бронзової доби.
Вершини своєї могутності Єгипет досяг за часів Нового царства, коли він мав владу над Нубією і значною частиною Близького Сходу, після чого увійшов у період повільного занепаду. Упродовж історії Єгипет був завойований і підкорений низкою іноземних держав, зокрема гіксосами, лівійцями, нубійцями, ассирійцями, ахеменідськими персами, македонцями під проводом Александра Македонського. Грецьке Птолемейське царство, що утворилося після смерті Александра, правило Єгиптом до 30 р. до н. е., коли за часів Клеопатри воно зазнало поразки від Римської імперії і стало римською провінцією[3].
До багатьох досягнень стародавніх єгиптян належать: гірництво, інженерні та будівельні технології, завдяки яким відбувалося спорудження монументальних пірамід, храмів і обелісків; система математики, практична та ефективна система медицини, система зрошення і технології сільськогосподарського виробництва, перші відомі дощаті човни[6], єгипетський фаянс[en] і технології виробництва скла, нові форми літератури, а також найперша відома мирна угода, укладена з хеттами[7]. Стародавній Єгипет залишив довговічну спадщину. Його мистецтво і архітектура широко копійовані, а його давні артефакти потрапили до далеких куточків світу. Його монументальні руїни надихали уяву мандрівників і письменників упродовж багатьох століть. Зацікавленість у старовині і розкопках з боку європейців і єгиптян, яка виникла на початку нового часу, породила наукові дослідження єгипетської цивілізації і призвела до ширшого визнання її культурної спадщини[8].