1. Що таке поліс? Які права і обов’язки громадян полісу?
2. Які особливості спартанського виховання?
1. Сім’я, жінка та виховання дітей
Греки одні з перших стали дотримуватися звичаю, що в чоловіка повинна бути лише одна дружина. Але, як правило, майбутнього чоловіка обирав батько дівчини. Тобто шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами.
Шлюбу передували заручини, на яких обіцянки за дівчину давав батько або брат. У деяких полісах існувала традиція викрадення нареченої. Наречений був переважно набагато старшим від неї. На весілля за родичів і друзів. Але на ньому не було нареченої, яка у цей час, одягнута в фату, сиділа вдома. Після бенкету наречені йшли до будинку нареченого. Наречений мав на руках внести обраницю до свого будинку, а родичі мали осипати їх фініками, горіхами, дрібними монетами.
Упродовж подружнього життя жінки підпорядковувалися родичам-чоловікам: спочатку батькові, потім чоловікові, а в разі його смерті — брату чи синові.
Жінки із заможних родин майже весь час проводили в жіночій частині будинку — гінекеї. Вони займалися не лише домашнім господарством, а й грою в м’яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками.
городская площадь Афин, занимающая территорию приблизительно 40 гектаров и расположенная на пологом склоне к северо-западу от Акрополя[1][2]. Греческое слово агора́ (др.-греч. ἀγορά) происходит от ἀγείρω «собирать, созывать». Это соответствует назначению Агоры как главного места встреч в городе. В древности афинская Агора стала центром светской и общественной жизни, гражданского управления и суда, важнейшим местом торговли и предпринимательства, театральной сценой для греческой драмы, площадкой для атлетических соревнований и излюбленным местом для интеллектуальных дискуссий.
2. Які особливості спартанського виховання?
1. Сім’я, жінка та виховання дітей
Греки одні з перших стали дотримуватися звичаю, що в чоловіка повинна бути лише одна дружина. Але, як правило, майбутнього чоловіка обирав батько дівчини. Тобто шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами.
Шлюбу передували заручини, на яких обіцянки за дівчину давав батько або брат. У деяких полісах існувала традиція викрадення нареченої. Наречений був переважно набагато старшим від неї. На весілля за родичів і друзів. Але на ньому не було нареченої, яка у цей час, одягнута в фату, сиділа вдома. Після бенкету наречені йшли до будинку нареченого. Наречений мав на руках внести обраницю до свого будинку, а родичі мали осипати їх фініками, горіхами, дрібними монетами.
Упродовж подружнього життя жінки підпорядковувалися родичам-чоловікам: спочатку батькові, потім чоловікові, а в разі його смерті — брату чи синові.
Жінки із заможних родин майже весь час проводили в жіночій частині будинку — гінекеї. Вони займалися не лише домашнім господарством, а й грою в м’яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками.
городская площадь Афин, занимающая территорию приблизительно 40 гектаров и расположенная на пологом склоне к северо-западу от Акрополя[1][2]. Греческое слово агора́ (др.-греч. ἀγορά) происходит от ἀγείρω «собирать, созывать». Это соответствует назначению Агоры как главного места встреч в городе. В древности афинская Агора стала центром светской и общественной жизни, гражданского управления и суда, важнейшим местом торговли и предпринимательства, театральной сценой для греческой драмы, площадкой для атлетических соревнований и излюбленным местом для интеллектуальных дискуссий.
Объяснение: