велика роль греко-католицької церкви (далі - також гкц) у житті галицьких українців в 20-30 рр. зумовлювалася не тільки тим, що вона була в тому часі майже безальтернативним і традиційним носієм християнської релігії серед галицьких українців.
як і у попередні десятиліття, так і в означений період, в умовах незначної секуляризації українського суспільства, релігійно-конфесійна приналежність переважної більшості галицьких українців була важливою складовою і навіть підвалиною їх індивідуальної та національної тотожності.
ставлення польської держави до греко-католицької церкви в 20-30 рр. розвивалось в руслі їх асиміляційно-репресивної політики щодо галицьких українців загалом і мало на меті денаціоналізацію церкви, тобто усунення прихильників українського національного руху з рядів греко-католицького духовенства на користь лояльних до польської держави.
проте опіка ватикану, формалізована конкордатом 1925 р., не давала польському уряду можливості проводити щодо гкц надто свавільну політику підпорядкування, жертвою якої в цей же період стала православна церква українців на волині. це дозволяло греко-католицькому єпископату зберігати значну самостійність у діяльності своєї церкви.
в міжвоєнний період греко-католицька церква була важливою складовою українського суспільства в галичині, і її діяльність мала великий вплив на його розвиток. в 20-30 рр. гкц згідно з ініційованою ватиканом "католицькою акцією" та оновленою суспільною доктриною католицизму, суттєво активізувала свою пастирську діяльність.
свідченням росту суспільного впливу церкви в українському суспільстві в галичині в міжвоєнні десятиліття було, зокрема, збільшення кількості культурно-освітніх закладів, які розвивали свою діяльність під опікою церкви, та зміцнення в межах українського національного руху католицької суспільно-політичної течії. її становили ряд суспільно-політичних організацій, що вели свою діяльність на ідейних засадах греко-католицької церкви та під визначальним впливом греко-католицького духовенства.
взаємини греко-католицької церкви й українського національного руху в 20-30 рр. в галичині, а можливо в хіх-хх ст. загалом, ефективно, на нашу думку, аналізувати і оцінювати через співвідношення позицій та інтересів обох сторін - релігійного й національного суспільних рухів.
характер цих взаємин, переважання в них взаєморозуміння чи навпаки суперечностей, визначалися взаємним ставленням і церкви і національного руху до позицій та інтересів один одного як на теоретичному, так і на практичному рівнях, в ідеологічній, політичній, економічній та інших площинах суспільного життя. очевидно, кожна зі сторін взаємин прагнула, щоб її позиції та інтереси поділялися або принаймні толерувалися іншою стороною.
для греко-католицького духовенства було однозначним, що "сильна держава, могутній нарід тоді, коли їх оживотворює католицька релігія…" в 1938 р. єпископат гкц у своєму зверненні до українського народу з нагоди 950-ліття хрещення руси-україни наголошував: "відродження нації можливе тільки на тривких підставах христової науки".
з свого боку, представники українського національного руху підкреслювали не
шумер. в месопотамии развитие цивилизации зависело от ирригации, которая должна была упорядочить разливы рек тигр и евфрат. с этой справились около середины iv тысячелетия до н.э. примерно в это же время в южной месопотамии появляются первые шумерские племена и возникает урукская культура. она характеризуется созданием основ шумерской цивилизации, появлением классового общества и государственности. около конца iv - начала iii тысячелетия до н.э. письменность, потребность в которой связана с необходимостью строгого учёта возникшего сложного и разнообразного храмового хозяйства. в первой половине iii тысячелетия южная месопотамия доминирует в регионе в и политическом отношении над жившими севернее аккадцами и хурритами. совершенствуется ирригационное земледелие, увеличивается число изделий из металла, появляются и первые бронзовые орудия. быстрыми темпами развиваются рабовладельческие отношения, совершенствуются органы государственной власти со всеми характерными атрибутами: войском, чиновничеством, тюрьмами и т.д. шумера этого времени делится на три раннединастических периода. в xxviii -xxiv вв. до н.э. последовательно возвышаются и получают гегемонию города киш, урук, ур, лагаш, умма. в xxiv - xxiii веках до н.э. шумер подпадает под власть аккадских правителей, наиболее влиятельным из которых был саргон, в результате деятельности которого вся месопотамия и некоторые сопредельные области были объединены под властью одного правителя. в xxii веке до н.э. территория шумера была завоёвана кочевыми племенами кутиев (гутиев), власть которых была свергнута основателями iii династии ура (xxii - начало xx веков до н. в это время существенные изменения происходят в , общество приобретает ярко выраженный рабовладельческий характер, ведется грандиозное строительство. совершенствуется такой тип храмовой постройки месопотамии, какзиккурат. государственное устройство шумеро-аккадского царства в период iii династии ура приобретает типичные черты восточной деспотии, в стране появляется значительная прослойка чиновничьей бюрократии. совершенствуется письмо, создаётся и записывается миф о гильгамеше, где впервые в мировой мы встречаем легенду о всемирном потопе, которая потом с небольшими изменениями вошла в эпос многих народов, в том числе и в библию. в начале xx в. до н.э. шумеро-аккадское государство гибнет под натиском соседних племён и народов.
ответ:
велика роль греко-католицької церкви (далі - також гкц) у житті галицьких українців в 20-30 рр. зумовлювалася не тільки тим, що вона була в тому часі майже безальтернативним і традиційним носієм християнської релігії серед галицьких українців.
як і у попередні десятиліття, так і в означений період, в умовах незначної секуляризації українського суспільства, релігійно-конфесійна приналежність переважної більшості галицьких українців була важливою складовою і навіть підвалиною їх індивідуальної та національної тотожності.
ставлення польської держави до греко-католицької церкви в 20-30 рр. розвивалось в руслі їх асиміляційно-репресивної політики щодо галицьких українців загалом і мало на меті денаціоналізацію церкви, тобто усунення прихильників українського національного руху з рядів греко-католицького духовенства на користь лояльних до польської держави.
проте опіка ватикану, формалізована конкордатом 1925 р., не давала польському уряду можливості проводити щодо гкц надто свавільну політику підпорядкування, жертвою якої в цей же період стала православна церква українців на волині. це дозволяло греко-католицькому єпископату зберігати значну самостійність у діяльності своєї церкви.
в міжвоєнний період греко-католицька церква була важливою складовою українського суспільства в галичині, і її діяльність мала великий вплив на його розвиток. в 20-30 рр. гкц згідно з ініційованою ватиканом "католицькою акцією" та оновленою суспільною доктриною католицизму, суттєво активізувала свою пастирську діяльність.
свідченням росту суспільного впливу церкви в українському суспільстві в галичині в міжвоєнні десятиліття було, зокрема, збільшення кількості культурно-освітніх закладів, які розвивали свою діяльність під опікою церкви, та зміцнення в межах українського національного руху католицької суспільно-політичної течії. її становили ряд суспільно-політичних організацій, що вели свою діяльність на ідейних засадах греко-католицької церкви та під визначальним впливом греко-католицького духовенства.
взаємини греко-католицької церкви й українського національного руху в 20-30 рр. в галичині, а можливо в хіх-хх ст. загалом, ефективно, на нашу думку, аналізувати і оцінювати через співвідношення позицій та інтересів обох сторін - релігійного й національного суспільних рухів.
характер цих взаємин, переважання в них взаєморозуміння чи навпаки суперечностей, визначалися взаємним ставленням і церкви і національного руху до позицій та інтересів один одного як на теоретичному, так і на практичному рівнях, в ідеологічній, політичній, економічній та інших площинах суспільного життя. очевидно, кожна зі сторін взаємин прагнула, щоб її позиції та інтереси поділялися або принаймні толерувалися іншою стороною.
для греко-католицького духовенства було однозначним, що "сильна держава, могутній нарід тоді, коли їх оживотворює католицька релігія…" в 1938 р. єпископат гкц у своєму зверненні до українського народу з нагоди 950-ліття хрещення руси-україни наголошував: "відродження нації можливе тільки на тривких підставах христової науки".
з свого боку, представники українського національного руху підкреслювали не
ответ:
шумер. в месопотамии развитие цивилизации зависело от ирригации, которая должна была упорядочить разливы рек тигр и евфрат. с этой справились около середины iv тысячелетия до н.э. примерно в это же время в южной месопотамии появляются первые шумерские племена и возникает урукская культура. она характеризуется созданием основ шумерской цивилизации, появлением классового общества и государственности. около конца iv - начала iii тысячелетия до н.э. письменность, потребность в которой связана с необходимостью строгого учёта возникшего сложного и разнообразного храмового хозяйства. в первой половине iii тысячелетия южная месопотамия доминирует в регионе в и политическом отношении над жившими севернее аккадцами и хурритами. совершенствуется ирригационное земледелие, увеличивается число изделий из металла, появляются и первые бронзовые орудия. быстрыми темпами развиваются рабовладельческие отношения, совершенствуются органы государственной власти со всеми характерными атрибутами: войском, чиновничеством, тюрьмами и т.д. шумера этого времени делится на три раннединастических периода. в xxviii -xxiv вв. до н.э. последовательно возвышаются и получают гегемонию города киш, урук, ур, лагаш, умма. в xxiv - xxiii веках до н.э. шумер подпадает под власть аккадских правителей, наиболее влиятельным из которых был саргон, в результате деятельности которого вся месопотамия и некоторые сопредельные области были объединены под властью одного правителя. в xxii веке до н.э. территория шумера была завоёвана кочевыми племенами кутиев (гутиев), власть которых была свергнута основателями iii династии ура (xxii - начало xx веков до н. в это время существенные изменения происходят в , общество приобретает ярко выраженный рабовладельческий характер, ведется грандиозное строительство. совершенствуется такой тип храмовой постройки месопотамии, какзиккурат. государственное устройство шумеро-аккадского царства в период iii династии ура приобретает типичные черты восточной деспотии, в стране появляется значительная прослойка чиновничьей бюрократии. совершенствуется письмо, создаётся и записывается миф о гильгамеше, где впервые в мировой мы встречаем легенду о всемирном потопе, которая потом с небольшими изменениями вошла в эпос многих народов, в том числе и в библию. в начале xx в. до н.э. шумеро-аккадское государство гибнет под натиском соседних племён и народов.