12 мая 1855 союзные силы британцев и французов начали операцию в азовском море. после высадки войск с обеих сторон керченского пролива, они быстро захватили керчь и ени-кале. а военно-морские силы разрушили российскую прибрежную батарею в заливе камишева и вошли в азовское море. 15 мая вражеская эскадра разгромила бердянск, уничтожив склады с продовольствием и все суда, вплоть до рыбацких лодок. 16 мая подвергся нападению геническ. а в воскресенье, 22 мая 1855 года, в 8 часов утра 17 вооруженных паровых лодок и 20 канонерских лодок, охватив мыс полудугой, заняли боевые позиции у таганрога. шесть канонерских лодок встали напротив воронцовской набережной. французские и парламентеры от имени своих правительств, находящихся в неприязненных отношениях к россии, потребовали, чтобы город был им сдан и войско выведено за 1 1/2 мили от города. затем в таганроге будут уничтожены все заведения, запасы, провиант, которые принадлежат казне; жители же могут спокойно оставаться на своих местах. на ответ был дан один час. походный войска донского атаман генерал-лейтенант иван краснов 1-й и военный губернатор генерал-майор георгий (егор) толстой, чрез своих парламентеров прокурора войну, поэта н. щербину и чиновника особых поручений барона е. ю. франка (племянникао. г. пфейлицер-франк), такую капитуляцию отвергли и отвечали: « не своих городов. таганрог не крепость; орудий у нас нет. вы можете бомбардировать город безнаказанно, не опасаясь получить в ответ хотя бы единый выстрел. но таково ли призвание воина? выходите на берег, мы померимся силами, и если ваша возьмет, то мы ляжем до последнего, исполнив свой долг» (санкт-петербургские ведомости, № 134 от 16 июня 1855 года). в половину десятого утра флот союзников открыл артиллерийский огонь по городу, который продлился шесть с половиной часов. часть флота обстреливала северную часть города и район лесной биржи докаменной лестницы, а пароходы — пристань и остальную часть города. наибольшему обстрелу с их стороны подверглась территория бывшей крепости, на которой находились 2 церкви, слободка и госпитали, имевшие хорошо видимые желтые флаги. затем огонь был перенесен на территорию лесной биржи и таможенных складов, расположенных вдоль берега. после обстрела отряд в сто человек попытался высадиться и подняться вверх по депальдовской лестнице. но спешенная сотня донских казаков, возглавляемая сотником ермоловым, открыла меткий огонь из своих ружей и остановила . одновременно схватка произошла на берегу у лесной биржи, где отряд добровольцев под командованием отставного капитана i ранга зигури бросился на десант в контратаку и сбил их в море. вскоре получив подкрепление и доведя численность отряда до 300 человек, решили действовать по-иному. натаможенном спуске (ныне биржевом), что располагался справа от лестницы, их ожидали основные силы . слева от лестницы наградоначальническом спуске, по мнению командира, их также могла ожидать засада. тогда он командует — подняться вверх по склону, к греческой церкви святых константина и елены (ул. греческая д. 52-54). руководители обороны краснов и толстой в это время находились в районе таможенного спуска. и получив сведения, что противник пытается захватить греческую церковь, они посылают на полубатальон внутренней стражи во главе с отставным подполковником константином петровичем македонским (сыном архитектора петра ивановича македонского, принимавшего участие в 1823 году в строительстве депальдовской лестницы). им-то и было суждено отбить атаку ружейными выстрелами и штыковой атакой. особенное мужество проявили поручик нестеров и подпоручики лабутин и михайлов. другая попытка высадившегося неприятеля зажечь лесную биржу тоже не удалась; скрытые там таганрогские милиционеры, под руководством зигури, иванова и щеровского, дали им отпор, и те поспешно скрылись. небольшая группа неприятеля незаметно взобралась на высокие валы против дворца, но была сброшена охотниками под предводительством туроверова. видя, что город невозможно взять с ходу, флот отступил
крах царизму в російській імперії у березні 1917 р. зумовив виникнення унр на чолі з центральною радою. проіснувавши до кінця квітня 1918 р. цр здійснила низку заходів щодо розбудови нової школи. уряд унр склав концепцію національної освіти, в основу якої було покладено принципи: громадсько-державного характерну освіти; рівноправності усіх громадян на здобуття загальної освіти; навчання рідною мовою; запровадження самоврядування у школі; пріоритетний характер фінансування освіти; введення загального, безплатного, обов’язкового світсько-початкового навчання.
уряд гетьмана п.скоропадського продовжував політику розвитку українського шкільництва. але орієнтація на широке самоврядування змінилася централізацією освітньої справи, приватної ініціативи у заснуванні українських гімназій та інших середніх шкіл, тривали “українізація” школи та кількісне зростання різноманітних навчальних закладів.
у середніх навчальних закладах, що залишилися російськомовними, було введено як обов’язкові предмети українську мову, історію та ію україни, історію української літератури. відкриваються нові вищі навчальні заклади (серед них катеринославський університет у 1918 започатковуються українська академія наук, педагогічна академія, національна бібліотека, низка великих видавництв.
більшовицький режим, який переміг у громадянській війні, спершу продовжував демократичні перетворення в українській школі. в духовному плані вони були певним відлунням 1917-1920 рр. – часів існування української національної держави. відкриваються школи з українською мовою навчання, на базі гімназій, міністерських і церковнопарафіяльних шкіл утворюються 4-річні і 7-річні трудові школи, з’являються дитячі бібліотеки, забезпечуються соціальний захист та виховання дітей сиріт, безпритульних дітей, доступність навчання. основним завданням системи освіти стає ліквідація неписьменності та мало письменності, яку було ліквідовано 1939 р., запроваджується загально початкова освіта, перехід до загально семирічної освіти в місті й на селі, поступово розширюється мережа початкових шкіл у містах і районних центрах.
вимогою часу було створення єдиної системи народної освіти, ку більшовики зробили надійним засобом впровадження своєї ідеології. саме на це спрямовується державна освітня політика. з 1934 р. встановлено єдину загальносоюзну систему освіти: початкова школа (1-4 класи), неповна середня школа (1-7 класи), середня школа (1-10 класи). єдину союзну державу срср, у складі якої була урср, було проголошено у 1922 р., але відмінності української системи народної освіти, які зберігалися до 1930 р. (в росії єдина трудова школа була 9-річною, в україні – 7-річною; в росії технікум був підготовчою ланкою до інституту, в україні – інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальними тощо) свідчили про певну незалежність української освітньої політики.
крах царизму в російській імперії у березні 1917 р. зумовив виникнення унр на чолі з центральною радою. проіснувавши до кінця квітня 1918 р. цр здійснила низку заходів щодо розбудови нової школи. уряд унр склав концепцію національної освіти, в основу якої було покладено принципи: громадсько-державного характерну освіти; рівноправності усіх громадян на здобуття загальної освіти; навчання рідною мовою; запровадження самоврядування у школі; пріоритетний характер фінансування освіти; введення загального, безплатного, обов’язкового світсько-початкового навчання.
уряд гетьмана п.скоропадського продовжував політику розвитку українського шкільництва. але орієнтація на широке самоврядування змінилася централізацією освітньої справи, приватної ініціативи у заснуванні українських гімназій та інших середніх шкіл, тривали “українізація” школи та кількісне зростання різноманітних навчальних закладів.
у середніх навчальних закладах, що залишилися російськомовними, було введено як обов’язкові предмети українську мову, історію та ію україни, історію української літератури. відкриваються нові вищі навчальні заклади (серед них катеринославський університет у 1918 започатковуються українська академія наук, педагогічна академія, національна бібліотека, низка великих видавництв.
більшовицький режим, який переміг у громадянській війні, спершу продовжував демократичні перетворення в українській школі. в духовному плані вони були певним відлунням 1917-1920 рр. – часів існування української національної держави. відкриваються школи з українською мовою навчання, на базі гімназій, міністерських і церковнопарафіяльних шкіл утворюються 4-річні і 7-річні трудові школи, з’являються дитячі бібліотеки, забезпечуються соціальний захист та виховання дітей сиріт, безпритульних дітей, доступність навчання. основним завданням системи освіти стає ліквідація неписьменності та мало письменності, яку було ліквідовано 1939 р., запроваджується загально початкова освіта, перехід до загально семирічної освіти в місті й на селі, поступово розширюється мережа початкових шкіл у містах і районних центрах.
вимогою часу було створення єдиної системи народної освіти, ку більшовики зробили надійним засобом впровадження своєї ідеології. саме на це спрямовується державна освітня політика. з 1934 р. встановлено єдину загальносоюзну систему освіти: початкова школа (1-4 класи), неповна середня школа (1-7 класи), середня школа (1-10 класи). єдину союзну державу срср, у складі якої була урср, було проголошено у 1922 р., але відмінності української системи народної освіти, які зберігалися до 1930 р. (в росії єдина трудова школа була 9-річною, в україні – 7-річною; в росії технікум був підготовчою ланкою до інституту, в україні – інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальними тощо) свідчили про певну незалежність української освітньої політики.