Зачем нужна такая наука как , почему ее изучают в школе? ведь все, что происходило в веках, уже миновало. все эти битвы, процессы стали неактуальны. зачем нам знать о них? к чему учить даты, которые давно ушли в прошлое? я задумался над этим вопросом и пришел к такому выводу. наука сохраняет в своей памяти события давно минувших дней. это наше культурное наследие. мы знаем, что есть прошлое, что у нас есть корни. в наследство от предков мы получаем богатую культуру и из книг по мы можем узнать, как все это создавалось.мобильные телефоны, автомашины, книги, мудрые изречения великих людей, моральные принципы, по которым живут люди – это все наше наследство. нам узнать, что все это не появилось ниоткуда, вмиг. мы можем узнать, как люди создавали свою культуру и зачем, как они жили без этого, какие трудности им пришлось преодолеть. например, при изобретении электрической лампочки или на пути к демократии.но зачем изучать подробно, учить даты, запоминать личностей? например, дела царей, которые давным-давно умерли? потому что дает нам общую картину мира. мы видим причины и следствия событий и задумываемся над ними. например, то, что междоусобные войны приводят к разрухе в стране. значит, лучше в них не ввязываться. культ личности приводит к жестокой тирании. значит, лучше такого не допускать. дает нам уроки на будущее, чтобы мы учитывали их на практике. а еще интересна. интересно знать, как когда-то совсем по другому жили люди. у них были другие взгляды, обычаи, традиции. кто-то верил в идолов, кто-то уважал святую инквизицию, кто-то считал, что мыться достаточно раз в год. в их домах все выглядело совсем иначе, чем привыкли сейчас мы. интересно знакомиться с мыслями давно ушедших людей, которые донесли до нас книги. расширяет кругозор человека.
30 січня 1930 року вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств…». Цей документ запустив на повну процес репресій проти селян, який більшовики назвали «розкуркуленням». Термін «розкуркулення» займав важливе місце у радянській ідеологічній системі: слово «куркуль» використовувалося як лайливе, у переліку книг для обов’язкового читання школярів були казки і повісті про жорстоких «глитаїв», які «експлуатували бідняків», а за деякими із них, як от історія про піонера Павлика Морозова, «який виступив проти куркульства в особі свого батька і героїчно загинув», ставили спектаклі і знімали художні фільми. За цією пропагандистською «завісою» радянська влада надійно сховала правду про свою війну із селянством – дрібними приватними сільгоспвиробниками, які не піддалися на маніпулятивні гасла більшовиків.
Селяни не могли зрозуміти, про яку «свободу» говорять комуністи, якщо їх фактично примушують віддати землю, худобу, реманент у так звану «колективну власність», а також і вирощене ними зерно.
Комуністичні пропагандисти і агітатори виявилися безсилими в тому, щоб зламати раціоналізм хліборобів і «заманити» їх до колгоспів.
Сталінська колективізація на селі передбачала не тільки об'єднання селян у колгоспи, а й ліквідацію цілого класу хазяйновитих заможних господарів, яких комуністи називали куркулями. Сталін особисто проголосив політику «ліквідації куркульства як класу».
Мета боротьби радянської держави з куркулями:
1. передача державі (тобто колгоспам, комунам, артілям) найрентабельніших селянських господарств разом із землею й реманентом;
2. вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, які зберігалися в куркульських господарствах;
3. ліквідація найзаможнішого селян, який комуністи вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури.
Форма боротьби з заможним селянством - так зване «розкуркулення», тобто економічне пограбування селян, порушення їхніх політичних і соціально-економічних прав, репресії. Розкуркулення відбувалося в умовах, коли не було чіткого визначення, хто є куркулем: чи це той, хто використовує найману працю, чи просто заможний селянин.
Тобто, вони ставилися вороже до радянської влади через створення колгоспів (яким селяни протистояли) і через політику розкуркулення, яка була частиною сталінської колективізації на селі.
Пояснення:
Якщо цього не достатньо чи вам не підходить ця інформація, можете прочитати більше про це в інтернет ресурсах "політика розкуркулення", "репресії радянської влади щодо заможного селянства" і т.д.
Відповідь:
30 січня 1930 року вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств…». Цей документ запустив на повну процес репресій проти селян, який більшовики назвали «розкуркуленням». Термін «розкуркулення» займав важливе місце у радянській ідеологічній системі: слово «куркуль» використовувалося як лайливе, у переліку книг для обов’язкового читання школярів були казки і повісті про жорстоких «глитаїв», які «експлуатували бідняків», а за деякими із них, як от історія про піонера Павлика Морозова, «який виступив проти куркульства в особі свого батька і героїчно загинув», ставили спектаклі і знімали художні фільми. За цією пропагандистською «завісою» радянська влада надійно сховала правду про свою війну із селянством – дрібними приватними сільгоспвиробниками, які не піддалися на маніпулятивні гасла більшовиків.
Селяни не могли зрозуміти, про яку «свободу» говорять комуністи, якщо їх фактично примушують віддати землю, худобу, реманент у так звану «колективну власність», а також і вирощене ними зерно.
Комуністичні пропагандисти і агітатори виявилися безсилими в тому, щоб зламати раціоналізм хліборобів і «заманити» їх до колгоспів.
Сталінська колективізація на селі передбачала не тільки об'єднання селян у колгоспи, а й ліквідацію цілого класу хазяйновитих заможних господарів, яких комуністи називали куркулями. Сталін особисто проголосив політику «ліквідації куркульства як класу».
Мета боротьби радянської держави з куркулями:
1. передача державі (тобто колгоспам, комунам, артілям) найрентабельніших селянських господарств разом із землею й реманентом;
2. вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, які зберігалися в куркульських господарствах;
3. ліквідація найзаможнішого селян, який комуністи вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури.
Форма боротьби з заможним селянством - так зване «розкуркулення», тобто економічне пограбування селян, порушення їхніх політичних і соціально-економічних прав, репресії. Розкуркулення відбувалося в умовах, коли не було чіткого визначення, хто є куркулем: чи це той, хто використовує найману працю, чи просто заможний селянин.
Тобто, вони ставилися вороже до радянської влади через створення колгоспів (яким селяни протистояли) і через політику розкуркулення, яка була частиною сталінської колективізації на селі.
Пояснення:
Якщо цього не достатньо чи вам не підходить ця інформація, можете прочитати більше про це в інтернет ресурсах "політика розкуркулення", "репресії радянської влади щодо заможного селянства" і т.д.