Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
Ме́дный вса́дник — памятник Петру I наСенатской площади в Санкт-Петербурге. Его открытие состоялось 7 (18) августа1782 года[1].
Своё название памятник получил благодаря одноимённой поэмеА. С. Пушкина, хотя на самом деле изготовлен из бронзы. Модель конной статуи Петра выполнена скульптором Этьеном Фальконе в 1768—1770. Голову статуи лепила ученица этого скульптора, Мари Анн Колло. Змею, по замыслу Фальконе, вылепил Фёдор Гордеев. Отливка статуи осуществлялась под руководством литейных дел мастера Екимова Василия Петровича и была закончена в 1778 году. Факт: В августе 1766 года русский посланник в Париже Дмитрий Голицын заключил контракт с французским скульптором Фальконе, рекомендованным Екатерине IIеё корреспондентом философом-просветителем Дени Дидро. Вскоре по прибытии Фальконе в Петербург,15 (26) октября 1766 года, работы по созданию монумента двинулись полным ходом.
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
Своё название памятник получил благодаря одноимённой поэмеА. С. Пушкина, хотя на самом деле изготовлен из бронзы.
Модель конной статуи Петра выполнена скульптором Этьеном Фальконе в 1768—1770. Голову статуи лепила ученица этого скульптора, Мари Анн Колло. Змею, по замыслу Фальконе, вылепил Фёдор Гордеев. Отливка статуи осуществлялась под руководством литейных дел мастера Екимова Василия Петровича и была закончена в 1778 году.
Факт:
В августе 1766 года русский посланник в Париже Дмитрий Голицын заключил контракт с французским скульптором Фальконе, рекомендованным Екатерине IIеё корреспондентом философом-просветителем Дени Дидро. Вскоре по прибытии Фальконе в Петербург,15 (26) октября 1766 года, работы по созданию монумента двинулись полным ходом.