Взяття Константинополя стало не лише початком 30-річних завойовницьких походів султана, за які він отримав прізвисько “Завойовник”, а і початком народження нової імперії - Османської. Мехмед ІІ захопив рештки візантійських володінь, установив повне панування над православними державами Сербією, Боснією, Валахією.
Падінням Константинополя завершився цілий період у європейській історії. Християнська цивілізація втратила один зі своїх центрів. Це мало далекосяжні наслідки, особливо для регіону поширення православної гілки християнства. Його було переділено між Османською імперією і Річчю Посполитою.
Шкільна справа та релігійність педагогічної думки розквітали, оскільки школи засновувалися також у інших регіонах, зокрема Новгороді, Чернігові. Школи мали елітарний характер, оскільки навчалися переважно діти привілейованих верств населення. Навчання було індивідуальне. До шкіл дітей брали переважно із семи років. Учні сиділи всі разом, проте з кожним учнем учитель займався окремо. Діти навчалися читати, писати, рахувати, а також вивчали деякі відомості про природу, з математики, історії різних країн. За це батьки сплачували мзду (плату). Навчання книжне давало як підвищену освіту, так і елементарну.
2) Софійський собор, графіті, абетка;
На стінах Софіївського собору в різних місцях збереглися середньовічні написи та малюнки - графіті, залишені священиками та відвідувачами собору. Це цінні пам'ятки древньоруської писемності, важливі історичні документи, з яких ми черпаємо цікаві відомості про різні сторони життя Стародавньої Русі. Найцікавіші з них ті, що розповідають про політичні події минулого, згадують імена історичних осіб, відомих з літописів. З-поміж останніх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод і Святослав, онуки Святополк і Володимир Мономах, єпископ Лука Білгородський, воєвода Ставр Городятинич та інші. Поряд з написами серед графіті багато всіляких малюнків.
Софіївські графіті значною мірою відбивають мову стародавніх киян, а також указують на високий рівень писемності серед населення Київській Русі тих часів.
Найдавніші написи належать до 30-40 х років XI століття і посередньо свідчать про час виконання настінних розписів храму.
3) Петро Могила, об’єднання лаврської та братської шкіл;
Року 1632-го почала діяти Київська колегія, яка протягом тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом не лише в Україні, а й у всій православній Європі. Життя їй дали дві київські школи - ш кола Київського братства, яка діяла на Подолі від 1615 р., та Лаврська школа, заснована 1631 р. тодішнім настоятелем Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Власне, Петрові Могилі належала ініціатива злиття двох ш кіл в одну та створення на цьому підмурку школи вищого типу. Невдовзі Київську колегію стали називати академією, бо вона надавала вищу освіту та була подібною до європейських університетів. А ще до її назви долучилося прізвище Петра Могили - адже йому вона завдячувала своїм життям.
4) 1805 р., Харків, Василь Каразін;
Перший університет було засновано в 1805 р. у Харкові - зусиллями просвітника, ученого, винахідника Василя Каразіна та інших громадських діячів. Нині Харківський університет носить ім’я свого засновника.
5) студенти, 1834 р., Київська громада,
У 1834 р. було засновано Київський університет імені св. Володимира (зараз - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Його першим ректором був видатний учений Михайло Максимович.
6) боротьба за український університет, Львів.
Один з найстаріших вищих навчальних закладів України - Львівський національний університет імені Івана Франка
Взяття Константинополя стало не лише початком 30-річних завойовницьких походів султана, за які він отримав прізвисько “Завойовник”, а і початком народження нової імперії - Османської. Мехмед ІІ захопив рештки візантійських володінь, установив повне панування над православними державами Сербією, Боснією, Валахією.
Падінням Константинополя завершився цілий період у європейській історії. Християнська цивілізація втратила один зі своїх центрів. Це мало далекосяжні наслідки, особливо для регіону поширення православної гілки християнства. Його було переділено між Османською імперією і Річчю Посполитою.
Шкільна справа та релігійність педагогічної думки розквітали, оскільки школи засновувалися також у інших регіонах, зокрема Новгороді, Чернігові. Школи мали елітарний характер, оскільки навчалися переважно діти привілейованих верств населення. Навчання було індивідуальне. До шкіл дітей брали переважно із семи років. Учні сиділи всі разом, проте з кожним учнем учитель займався окремо. Діти навчалися читати, писати, рахувати, а також вивчали деякі відомості про природу, з математики, історії різних країн. За це батьки сплачували мзду (плату). Навчання книжне давало як підвищену освіту, так і елементарну.
2) Софійський собор, графіті, абетка;
На стінах Софіївського собору в різних місцях збереглися середньовічні написи та малюнки - графіті, залишені священиками та відвідувачами собору. Це цінні пам'ятки древньоруської писемності, важливі історичні документи, з яких ми черпаємо цікаві відомості про різні сторони життя Стародавньої Русі. Найцікавіші з них ті, що розповідають про політичні події минулого, згадують імена історичних осіб, відомих з літописів. З-поміж останніх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод і Святослав, онуки Святополк і Володимир Мономах, єпископ Лука Білгородський, воєвода Ставр Городятинич та інші. Поряд з написами серед графіті багато всіляких малюнків.
Софіївські графіті значною мірою відбивають мову стародавніх киян, а також указують на високий рівень писемності серед населення Київській Русі тих часів.
Найдавніші написи належать до 30-40 х років XI століття і посередньо свідчать про час виконання настінних розписів храму.
3) Петро Могила, об’єднання лаврської та братської шкіл;
Року 1632-го почала діяти Київська колегія, яка протягом тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом не лише в Україні, а й у всій православній Європі. Життя їй дали дві київські школи - ш кола Київського братства, яка діяла на Подолі від 1615 р., та Лаврська школа, заснована 1631 р. тодішнім настоятелем Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Власне, Петрові Могилі належала ініціатива злиття двох ш кіл в одну та створення на цьому підмурку школи вищого типу. Невдовзі Київську колегію стали називати академією, бо вона надавала вищу освіту та була подібною до європейських університетів. А ще до її назви долучилося прізвище Петра Могили - адже йому вона завдячувала своїм життям.
4) 1805 р., Харків, Василь Каразін;
Перший університет було засновано в 1805 р. у Харкові - зусиллями просвітника, ученого, винахідника Василя Каразіна та інших громадських діячів. Нині Харківський університет носить ім’я свого засновника.
5) студенти, 1834 р., Київська громада,
У 1834 р. було засновано Київський університет імені св. Володимира (зараз - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Його першим ректором був видатний учений Михайло Максимович.
6) боротьба за український університет, Львів.
Один з найстаріших вищих навчальних закладів України - Львівський національний університет імені Івана Франка