Літературу епохи Відродження відрізняє нове гуманістичний світогляд, головне в якому - висунення на перший план людини (homo) з його розкутим, звільненим від середньовічних догм розумом і сферою почуттів, визнаної гідною найпильнішої уваги. Боротьба за те, щоб людина стала людяніше, тобто розумніше і добріше, стала основною темою у творах титанів літератури Відродження. Велику до в цій благородній боротьбі подавало їм звернення до поетичної творчості своїх народів, де здавна вироблявся ідеал людини, і до античної культури часу її розквіту, яка теж давала зразки високої людяності.
Для літератури Відродження характерний реалізм, переборює середньовічний алегоризм, який не був повністю знищений у міській літературі. При цьому ренесансному (возрожденчески) реалізму притаманні такі відповідні епосі риси, як титанизм характерів героїв, широта показу дійсності з відтворенням її протиріч, введення в картину дійсності елементів фантастики і пригод, що мають фольклорну основу, оптимізм, породжений вірою в людину. Всі названі риси ренесансного реалізму з великою силою виявилися в творчості титанів художньої думки Шекспіра, Сервантеса, Рабле та інших.
Література Відродження не була однорідною. Якщо на ранньому етапі Відродження в тій чи іншій літературі ясно відчувалося властиве гуманістам "життєрадісний вільнодумство" (Ф. Енгельс), віра в торжество добрих почав, то у творах пізнішого часу помітно відчуття кризи гуманістичних поглядів, відчувається ущербність, трагізм. Так як епоха європейського Відродження була часом формування націй і національних мов, то література епохи розглядається у зв'язку з історією країни, національним характером народу і т.д.
Эльдар Рязанов родился 18 ноября 1927 года в Самаре. Но в городе на Волге будущий мэтр российского и советского кино прожил всего несколько месяцев. Его семья переехала в Москву и в Самару он больше никогда не возвращался.
Режиссером Рязанов стал случайно. Получив аттестат об окончании средней школы, он за компанию с приятелем отнес документы во ВГИК. Сдав вступительные экзамены, 16-летний парень стал студентом режиссерского факультета, мастерская Григория Козинцева. Учеба давалась Рязанову непросто, один раз его даже чуть не исключили. Но потом студент начал делать успехи и в 1950 году он закончил вуз с отличием.
Первой самостоятельной работой Эльдара Рязанова стал фильм «Карнавальная ночь», который сразу же стал хитом советского кинопроката.
За свою жизнь Рязанов создал 30 картин, многие из которых стали классикой советского и российского кинематографа. И во многих любил появляться сам: его персонажи, чье пребывание на экране, как правило, сводилось к эпизоду, то и дело подталкивают героев к судьбоносным решениям.
Літературу епохи Відродження відрізняє нове гуманістичний світогляд, головне в якому - висунення на перший план людини (homo) з його розкутим, звільненим від середньовічних догм розумом і сферою почуттів, визнаної гідною найпильнішої уваги. Боротьба за те, щоб людина стала людяніше, тобто розумніше і добріше, стала основною темою у творах титанів літератури Відродження. Велику до в цій благородній боротьбі подавало їм звернення до поетичної творчості своїх народів, де здавна вироблявся ідеал людини, і до античної культури часу її розквіту, яка теж давала зразки високої людяності.
Для літератури Відродження характерний реалізм, переборює середньовічний алегоризм, який не був повністю знищений у міській літературі. При цьому ренесансному (возрожденчески) реалізму притаманні такі відповідні епосі риси, як титанизм характерів героїв, широта показу дійсності з відтворенням її протиріч, введення в картину дійсності елементів фантастики і пригод, що мають фольклорну основу, оптимізм, породжений вірою в людину. Всі названі риси ренесансного реалізму з великою силою виявилися в творчості титанів художньої думки Шекспіра, Сервантеса, Рабле та інших.
Література Відродження не була однорідною. Якщо на ранньому етапі Відродження в тій чи іншій літературі ясно відчувалося властиве гуманістам "життєрадісний вільнодумство" (Ф. Енгельс), віра в торжество добрих почав, то у творах пізнішого часу помітно відчуття кризи гуманістичних поглядів, відчувається ущербність, трагізм. Так як епоха європейського Відродження була часом формування націй і національних мов, то література епохи розглядається у зв'язку з історією країни, національним характером народу і т.д.
Эльдар Рязанов родился 18 ноября 1927 года в Самаре. Но в городе на Волге будущий мэтр российского и советского кино прожил всего несколько месяцев. Его семья переехала в Москву и в Самару он больше никогда не возвращался.
Режиссером Рязанов стал случайно. Получив аттестат об окончании средней школы, он за компанию с приятелем отнес документы во ВГИК. Сдав вступительные экзамены, 16-летний парень стал студентом режиссерского факультета, мастерская Григория Козинцева. Учеба давалась Рязанову непросто, один раз его даже чуть не исключили. Но потом студент начал делать успехи и в 1950 году он закончил вуз с отличием.
Первой самостоятельной работой Эльдара Рязанова стал фильм «Карнавальная ночь», который сразу же стал хитом советского кинопроката.
За свою жизнь Рязанов создал 30 картин, многие из которых стали классикой советского и российского кинематографа. И во многих любил появляться сам: его персонажи, чье пребывание на экране, как правило, сводилось к эпизоду, то и дело подталкивают героев к судьбоносным решениям.