У культурному аспекті в історії Візантії можна виділити шість періодів.
Перший (IV-кінець VII ст.) – боротьба віджитої цивілізації рабовласницького суспільства, в надрах якого вже народжуються елементи феодалізму, з новою ідеологією; християнська церква не тільки бореться з античною культурою, але й прагне надати класичній спадщині богословське забарвлення, переробивши його в дусі християнської теології.
Другий (кінець VII-середина IX ст.) – культурний занепад внаслідок скорочення ремісничого виробництва і торгівлі, загальної аграризації, економічної стагнації.
Третій (середина ІХ-Х ст.) – нове культурне піднесення в Константинополі, що поширилося в Х ст. на провінційні міста. Період "Македонського відродження".
Четвертий (ХІ-ХІІ ст.) – найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом візантійських міст і пов’язаний з епохою правління династії Комнінів.
П¢ятий (кінець ХІІ-ХІІІ ст.) – смуга культурного занепаду, пов’язаного з економічною і політичною деградацією імперії наприкінці ХІІ ст., погіршеного захопленням і варварським пограбуванням Константинополя хрестоносцями в 1204 р.
Шостий (ХІV - початок ХV ст.) – нове піднесення візантійської культури в умовах зародження гуманістичної ідеології і запеклої боротьби реакції проти паростків візантійського гуманізму, котрий залишився обмеженим: головною в ньому стала не боротьба за свободу думки, а формальне відновлення античної освіченості. Слабкість візантійського гуманізму пояснюється обмеженістю ранньокапіталістичного розвитку у Візантії.
До особливостей візантійської культури належить незначний, порівняно з Західною Європою, культурний вплив варварських племен. Разом із тим візантійська культура багато брала з античної спадщини, з культури народів, які населяли Візантію, тощо.
— тақия — тюбетейка, мужской или женский головной убор тюркских народов. Сейчас его обычно носят дедушки
— ағаш ыдыстар — посуда из дерева с национальным орнаментом, сейчас очень популярно становятся астау для бешбармака из дерева
— қамшы — плеть, соединенные веревки или ремни на рукоятке. Сейчас чаще используется как интерьерный элемент, сувенир или подарок
— шапан — чапан, национальный вид мужской одежды. Сейчас обычно дарят на тоях, кудалык и юбилеях. Также многие отечественные дизайнеры создают свои интерпретации чапана, которые становятся популярными среди современных жителей городов
— жер үстел — казахский круглый стол с короткими ножками
— үкі — перья филина, украшают домбру или салон автомобиля. У казахов филин считается святой птицей
— сандық —сундук, обычно бабушки хранят в них ткань, одежду и дорогие изделия
— сәукеле — головной убор девушки, надевают, когда выходят замуж, на узату
— білезік — браслет, украшение в виде кольца из металла или кости
— жүзік — большое кольцо, перстень. Раньше носили и женщины, и мужчины, а сейчас только женщины
— мәсі — женские и мужские сапожки без каблука и твердого задника с мягкой подошвой. Их часто можно увидеть на наших бабушках и дедушках
— тұмар — талисман, амулет, написанное изречение из Корана, зашитое в кусочек кожи
— алтыбақан — качели, сооруженные из шести шестов, которые часто можно увидеть на городских площадях во время празднования Наурыза
— құрақ көрпе — лоскутное одеяло, входит в приданое девушки или стелeтся на пол для того, чтобы усадить гостей за круглый казахский стол.
национальная одежда казахов в 18 веке
Казахская национальная одежда — предмет материальной культуры казахов. Казахскую национальную одежду шьют по древним традициям, учитывая этнические, экономические и климатические условия. По назначению национальная одежда подразделяется на нательную, верхнюю, дождевую, повседневную, торжественную и традиционную.
национальная кухня казахов в 18 веке
в 18 веке в старинной казахской кухне полностью отсутствовали супы. Т.к готовили все в кожаных мешочках.Но 18 веке появился чугунный казан,а вместе с ним появились и жареные мясные блюда, заимствованные у узбеков. После того как в XVIII веке значительная часть Казахстана присоединилась к России, в рационе степняков стали все шире использоваться пшеница и рожь, а также мука.Из русской кухни казахами было заимствовано повседневное употребление овощей, а также использование яиц и мяса птицы.У казахов было очень много сладостей(чикчаги (приготовлены из муки, меду, масла – очень вкусно), пирожки с малиной, хворост, мармелад, урюк, конфеты, монпасье, фисташки, орехи, фрукты, варенье ) поэтому они часто страдали зубными заболеваниями
Перший (IV-кінець VII ст.) – боротьба віджитої цивілізації рабовласницького суспільства, в надрах якого вже народжуються елементи феодалізму, з новою ідеологією; християнська церква не тільки бореться з античною культурою, але й прагне надати класичній спадщині богословське забарвлення, переробивши його в дусі християнської теології.
Другий (кінець VII-середина IX ст.) – культурний занепад внаслідок скорочення ремісничого виробництва і торгівлі, загальної аграризації, економічної стагнації.
Третій (середина ІХ-Х ст.) – нове культурне піднесення в Константинополі, що поширилося в Х ст. на провінційні міста. Період "Македонського відродження".
Четвертий (ХІ-ХІІ ст.) – найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом візантійських міст і пов’язаний з епохою правління династії Комнінів.
П¢ятий (кінець ХІІ-ХІІІ ст.) – смуга культурного занепаду, пов’язаного з економічною і політичною деградацією імперії наприкінці ХІІ ст., погіршеного захопленням і варварським пограбуванням Константинополя хрестоносцями в 1204 р.
Шостий (ХІV - початок ХV ст.) – нове піднесення візантійської культури в умовах зародження гуманістичної ідеології і запеклої боротьби реакції проти паростків візантійського гуманізму, котрий залишився обмеженим: головною в ньому стала не боротьба за свободу думки, а формальне відновлення античної освіченості. Слабкість візантійського гуманізму пояснюється обмеженістю ранньокапіталістичного розвитку у Візантії.
До особливостей візантійської культури належить незначний, порівняно з Західною Європою, культурний вплив варварських племен. Разом із тим візантійська культура багато брала з античної спадщини, з культури народів, які населяли Візантію, тощо.
15 предметов быта казахов
бесік — казахская колыбель-качалка
— тақия — тюбетейка, мужской или женский головной убор тюркских народов. Сейчас его обычно носят дедушки
— ағаш ыдыстар — посуда из дерева с национальным орнаментом, сейчас очень популярно становятся астау для бешбармака из дерева
— қамшы — плеть, соединенные веревки или ремни на рукоятке. Сейчас чаще используется как интерьерный элемент, сувенир или подарок
— шапан — чапан, национальный вид мужской одежды. Сейчас обычно дарят на тоях, кудалык и юбилеях. Также многие отечественные дизайнеры создают свои интерпретации чапана, которые становятся популярными среди современных жителей городов
— жер үстел — казахский круглый стол с короткими ножками
— үкі — перья филина, украшают домбру или салон автомобиля. У казахов филин считается святой птицей
— сандық —сундук, обычно бабушки хранят в них ткань, одежду и дорогие изделия
— сәукеле — головной убор девушки, надевают, когда выходят замуж, на узату
— білезік — браслет, украшение в виде кольца из металла или кости
— жүзік — большое кольцо, перстень. Раньше носили и женщины, и мужчины, а сейчас только женщины
— мәсі — женские и мужские сапожки без каблука и твердого задника с мягкой подошвой. Их часто можно увидеть на наших бабушках и дедушках
— тұмар — талисман, амулет, написанное изречение из Корана, зашитое в кусочек кожи
— алтыбақан — качели, сооруженные из шести шестов, которые часто можно увидеть на городских площадях во время празднования Наурыза
— құрақ көрпе — лоскутное одеяло, входит в приданое девушки или стелeтся на пол для того, чтобы усадить гостей за круглый казахский стол.
национальная одежда казахов в 18 веке
Казахская национальная одежда — предмет материальной культуры казахов. Казахскую национальную одежду шьют по древним традициям, учитывая этнические, экономические и климатические условия. По назначению национальная одежда подразделяется на нательную, верхнюю, дождевую, повседневную, торжественную и традиционную.
национальная кухня казахов в 18 веке
в 18 веке в старинной казахской кухне полностью отсутствовали супы. Т.к готовили все в кожаных мешочках.Но 18 веке появился чугунный казан,а вместе с ним появились и жареные мясные блюда, заимствованные у узбеков. После того как в XVIII веке значительная часть Казахстана присоединилась к России, в рационе степняков стали все шире использоваться пшеница и рожь, а также мука.Из русской кухни казахами было заимствовано повседневное употребление овощей, а также использование яиц и мяса птицы.У казахов было очень много сладостей(чикчаги (приготовлены из муки, меду, масла – очень вкусно), пирожки с малиной, хворост, мармелад, урюк, конфеты, монпасье, фисташки, орехи, фрукты, варенье ) поэтому они часто страдали зубными заболеваниями
самый популярный напиток был-кумыс.
Объяснение: