Класицизм і романтизм (класицизм орієнтувався на античне мистецтво, йому притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспівування героїв; романтизм був реакцією на розчарування в Просвітництві, стверджував неповторність людської особистості, прагнення свободи й самовдосконалення)
Освіта
Початкова освіта: у Росії — парафіяльні двокласні школи, повітові училища; в Австрії — елементарні школи з терміном навчання від 1 до 4 років.
Середня освіта: у Росії — платні гімназії, до яких не приймали вихідців із кріпацьких сімей, навчання — російською мовою; в Австрії — платні гімназії з німецькою мовою навчання.
Вища освіта: у Росії — Києво-Могилянська академія (закрита в 1817 р.), Харківський університет (1805 р.), Київський університет (1834 р.), ліцеї, що об’єднували гімназичну та університетську програми (Волинський, Рішельєвський, Ніжинський); в Австрії — Львівський університет, Реальна академія (1817 р.), Технічна академія (1844 р.). Викладання — російською та німецькою мовами
Наука
Світове визнання української математичної школи (плідна діяльність професора Харківського університету Т. Осиповського, який склав підручник із математики, що мав велику популярність, М. Остроградського, який був членом багатьох світових академій наук).
Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 р.), «Історії Малоросії» М. Маркевича; перші історичні праці М. Костомарова; створення в Києві Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров.
Діяльність Львівського інституту Оссолінських у Західній Україні, що мав бібліотеку, музей, друкарню та впливав на поширення освіти, науки й культури в регіоні
Живопис
Розвиток портретного жанру (В. Боровиковський, В. Тропінін, Т. Шевченко).
Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевченко).
Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописна Україна»)
Література й мовознавство
Українські автори писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами.
Збирання та публікація фольклорних творів: М. Цертелєва «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.); М. Максимовича «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р.); діяльність гуртка «харківських романтиків» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезнєвський, Г. Успенський), що збирав етнографічні матеріали Слобожанщини.
Укладення І. Могильницьким першої в Галичині граматики української мови.
Видання професором Львівського університету І. Лавринським шеститомного україно-польсько-німецького словника.
Початок і становлення української поезії та прози («Енеїда» І. Котляревського, «Малоросійські оповідання» Г. Квітки-Основ’яненка).
Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар»), П. Куліш
Театр
Поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві, де виконувалися українські п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Сватання на Гончарівці» тощо, а також п’єси В. Шекспіра, 0. Пушкіна, О. Грибоєдова.
Плідна діяльність директора, режисера та актора Харківського театру Г. Квітки-Основ’яненка.
Діяльність аматорських театрів, поміщицьких театрів із селян-кріпаків.
Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. Соленик
Музика
Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні пісні й танці); поширення народних ансамблів — троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон).
Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — О. Вересай.
Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Овсянико-Куликовського на основі українських пісень).
Створення першої української опери С. Гулаком-Артемовським — «Запорожець за Дунаєм»
Архітектура
Панування класичного стилю.
Планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова).
Відомі пам’ятки архітектури — будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського собору в Харкові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові (архітектори А. Пихля, Я. Зальцман).
Розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К. Розумовського в Батурині, маєток Галаганів у Сокирцях на Чернігівщині).
Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» в Білій Церкві, Стрийський парк у Львові тощо)
Основні напрямки
Класицизм і романтизм (класицизм орієнтувався на античне мистецтво, йому притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспівування героїв; романтизм був реакцією на розчарування в Просвітництві, стверджував неповторність людської особистості, прагнення свободи й самовдосконалення)
Освіта
Початкова освіта: у Росії — парафіяльні двокласні школи, повітові училища; в Австрії — елементарні школи з терміном навчання від 1 до 4 років.
Середня освіта: у Росії — платні гімназії, до яких не приймали вихідців із кріпацьких сімей, навчання — російською мовою; в Австрії — платні гімназії з німецькою мовою навчання.
Вища освіта: у Росії — Києво-Могилянська академія (закрита в 1817 р.), Харківський університет (1805 р.), Київський університет (1834 р.), ліцеї, що об’єднували гімназичну та університетську програми (Волинський, Рішельєвський, Ніжинський); в Австрії — Львівський університет, Реальна академія (1817 р.), Технічна академія (1844 р.). Викладання — російською та німецькою мовами
Наука
Світове визнання української математичної школи (плідна діяльність професора Харківського університету Т. Осиповського, який склав підручник із математики, що мав велику популярність, М. Остроградського, який був членом багатьох світових академій наук).
Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 р.), «Історії Малоросії» М. Маркевича; перші історичні праці М. Костомарова; створення в Києві Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров.
Діяльність Львівського інституту Оссолінських у Західній Україні, що мав бібліотеку, музей, друкарню та впливав на поширення освіти, науки й культури в регіоні
Живопис
Розвиток портретного жанру (В. Боровиковський, В. Тропінін, Т. Шевченко).
Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевченко).
Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописна Україна»)
Література й мовознавство
Українські автори писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами.
Збирання та публікація фольклорних творів: М. Цертелєва «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.); М. Максимовича «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р.); діяльність гуртка «харківських романтиків» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезнєвський, Г. Успенський), що збирав етнографічні матеріали Слобожанщини.
Укладення І. Могильницьким першої в Галичині граматики української мови.
Видання професором Львівського університету І. Лавринським шеститомного україно-польсько-німецького словника.
Початок і становлення української поезії та прози («Енеїда» І. Котляревського, «Малоросійські оповідання» Г. Квітки-Основ’яненка).
Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар»), П. Куліш
Театр
Поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві, де виконувалися українські п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Сватання на Гончарівці» тощо, а також п’єси В. Шекспіра, 0. Пушкіна, О. Грибоєдова.
Плідна діяльність директора, режисера та актора Харківського театру Г. Квітки-Основ’яненка.
Діяльність аматорських театрів, поміщицьких театрів із селян-кріпаків.
Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. Соленик
Музика
Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні пісні й танці); поширення народних ансамблів — троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон).
Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — О. Вересай.
Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Овсянико-Куликовського на основі українських пісень).
Створення першої української опери С. Гулаком-Артемовським — «Запорожець за Дунаєм»
Архітектура
Панування класичного стилю.
Планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова).
Відомі пам’ятки архітектури — будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського собору в Харкові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові (архітектори А. Пихля, Я. Зальцман).
Розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К. Розумовського в Батурині, маєток Галаганів у Сокирцях на Чернігівщині).
Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» в Білій Церкві, Стрийський парк у Львові тощо)
Объяснение: