Укажи два государства, которые в VI-IX веках обладали эффективным методом управления и установите соответствие с выводом. . Количество соединений: 2 Тюркский Каганат
развивались крупные торговые, ремесленные центры
. Западно- Тюркский каганат
Сформирована десятичная система улусно- Военного управления.
Восточно- Тюркский
Каганат Местные правители увеличили размер налоговых сборов.
Тюргешский Каганат
Тюрки присоединили Племя из 50 тысяч орт (семей) и назвали себя «Вечной страной»,
Карлукский Каганат
!
усско-польская война 1654—1667 (Тринадцатилетняя война; в современной польской историографии по аналогии с Шведским потопом также Русский потоп[4][5]) — военный конфликт между Россией и Речью Посполитой за возвращение утерянных Россией в Смутное время территорий, а также за контроль над западнорусскими землями (ныне территории современных Белоруссии и Украины), утраченых в 14-15-м веках. Началась в 1654 году после решения Земского собора от 1 (11) октября 1653 года о принятии в российское подданство Войска Запорожского[6] «з городами их и з землями», после неоднократных гетмана Богдана Хмельницкого.
Благополучный для России первый этап войны, в результате которого царские и запорожские войска продвинулись далеко на запад, почти осуществил[7] давнюю задачу русских властей — объединение всех восточнославянских земель вокруг Москвы и восстановление Древнерусского государства в его прежних границах[8][9].
Вторжение Швеции в Речь Посполитую и шведско-литовская уния привели к заключению Россией временного Виленского перемирия с Речью Посполитой и началу русско-шведской войны 1656—1658. После смерти Хмельницкого часть казацкой старшины в обмен на обещания привилегий перешла на сторону Речи Посполитой, из-за чего Гетманщина раскололась и погрузилась в гражданскую войну (вошедшую в историю под названием Руина), а боевые действия между русской и польско-литовской армиями возобновились. Успешное польско-литовское контрнаступление 1660—1661 годов захлебнулось в 1663 году в походе на Левобережную Украину. Война закончилась в 1667 году подписанием ослабленными сторонами Андрусовского перемирия, которое юридически закрепило сложившийся в ходе Руины раскол Гетманщины по Днепру. Наряду с Левобережной Украиной и Киевом за Россией официально закреплялись Смоленщина и ряд других земель, утраченных ей по Деулинскому перемирию 1618 года.
Объяснение:
Опанувавши Галич, Роман Мстиславич провадить активну як внутрішню, так і зовнішню політику. У 1198 р. на Візантію напали половці, спустошивши все на своєму шляху. На прохання візантійців, Роман Мстиславич здійснив успішний похід на половців, що значно покращило важке становище імперії. У 1200 р. у Константинополі перебувало посольство від князя Романа, до якого входили Твердята Остромирич, Недан, Домажир і Невгар. Посольство уклало союз, скріплений шлюбом Романа Мстиславича з Анною, дочкою імператора Ісаака II Ангела та його другої дружини Маргарити-Марії. Остання була сестрою угорського короля Андрія II, що посприяло зближенню Угорщини і Галичини. Старша дочка Ісаака II Ангела Ірина була дружиною ФіліпаІУ Гогенштауфена, з яким, за деякими даними, зустрічався Роман Мстиславич. Можливо, саме з цих контактів виникла у Романа Мстиславича ідея запровадження на Русі так званого доброго порядку — усталення системи спадкування київського престолу, аналог того, що запроваджувався тоді у Священній Римській імперії. Відомо, що князь Роман пожертвував на честь св. Петра монастирю бенедиктинців у Ерфурті 20 гривен срібла, за що його зарахували до фундаторів цього монастиря. Ерфурт був столицею Тюрінгії, ландграф якої — Герман — був прихильником Го- генштауфенів і спільно з князем Романом підтримував угорського короля Андрія II у його протистоянні з Імре.
Зважаючи на те, що мати князя Романа була полькою, він підтримував добросусідські відносини з Польщею. У другій половині 1204—на початку 1205 років, на думку дослідників, Роман Мстиславич уклав угоду з Угорщиною і Польщею про взаємодо Коли 1204 р. хрестоносці захопили Константинополь, Папа Римський Інокентій III розпочав інтенсивні переговори зі Сербією і Болгарією, церкви яких пішли на унію з Римом. Тоді ж папа звернувся до князя Романа з пропозицією прийняти католицизм і отримати королівську корону, на що отримав відмову. Це, очевидно, було зумовлено тим, що папа доклався до хрестового походу проти союзної Роману Візантії й утворення там Латинської імперії (зрештою, вороже налаштованими до Риму були і союзні князю Роману Гогенштау- фени).
1205 р. у Священній Римській імперії відбувалася боротьба за імператорський трон між Філіпом IV Гогенштауфеном і От- тоном IV Вельфом. У цю боротьбу на боці Філіпа IV втрутився і Роман Мстиславич, який у червні 1205 р. розпочав похід у Саксонію, але в Польщі через не докінця з'ясовані причини, увійшов у конфлікт з князем Лєшком Білим і загинув під Завихостом над Віслою 19 червня 1205 р. Смерть князя була важкою . втратою для щойно утвореної Галицько-Волинської держави.