Наприкінці 13 століття через занепад Києва митрополит Київський Кирило III та його наступник Максим фактично перебралися у Володимиро-Суздальське князівство, яке було головним конкурентом Галицько-Волинського князівства за спадщину Київської Русі. Тому князі Лев Данилович та його наступник Юрій Львович клопотали перед Константинопольським патріархом про утворення нової митрополії для південно-західних руських князівств, зокрема, Галицько-Волинського.
У 6811 році від Створення світу (1302–1303 роках по Різдві Христовім) Константинопольський патріарх Афанасій I та Візантійський імператор Андронік II Палеолог видали грамоту, згідно з якою Галицька єпархія отримувала статус митрополії. До її складу увійшли Галицька, Перемишльська, Володимирська, Холмська, Луцька та Турівська єпархії[1]. Вона отримала номер 81 у диптиху митрополій Константинопольської православної церкви.
Першим митрополитом Галицьким був грек Ніфонт (помер 1305 року), Успенський собор Галича — головним храмом
Петро Ратенський
Князь Юрій Львович запропонував ігумену Ратенського монастиря Петру обійняти Галицьку кафедру, на що той погодився. Його було відправлено у Константинополь. В той час помер Київський митрополит Максим, який де-факто перебував у Володимирі-на-Клязьмі. Тому князь Володимирський Михаїл Ярославович відправив до патріарха свого кандидата на київський престіл — ігумена Геронтія. Після довгих суперечок, які тривали до 1308 року, патріарх вирішив об'єднати дві митрополії на чолі з Митрополитом Київським і всієї Русі, яким призначив Петра. Він вибрав собі за резиденцію спочатку Володимир-на-Клязьмі, а у[2] Москві шукав політичного притулку.
У 1331 році стараннями Галицько-Волинського князя Юрія II Болеслава Тройденовича та його тестя — великого литовського князя Гедиміна Константинопольський патріарх Ісайя відновив Галицьку митрополію, призначивши митрополитом Гавриїла. В цей час західними землями Русі подорожував митрополит Київський і всієї Русі Феогност. Він домігся визнання його предстоятельства більшістю руських єпархій; непідпорядкованою Київській митрополії залишилася лише Галицька митрополія. Тому у 1332 році митрополит Феогност відвідав Константинополь, де домігся від патріарха ліквідації Галицької митрополії.
Близько 1337–1338 років єпископ Галицький Федір (Теодор) був у Константинополі, де домігся від патріарха відновлення Галицької митрополії. Після смерті Федора у 1347 році її було знову скасовано[3].
Звонок сестры были американская поп-группа, популярная в 1950-ых, состоящая из сестер и Синтия Кей Стротер, кто принял их матери девичья фамилия Белл. Дуэт были открыты и через неделю подписал с RCA Records после появления на 31 октября 1951 года на местном Лос-Анджелесе телевизионная программа, "Питер Поттер поиск песни," пение "Бермудские острова", который был написан Синтия. Синтия появилась как сольный артист дважды, прежде чем на программу, пение других композиций, сочиненных самими музыкантами. Но это было 31 октября 1951, что музыкальный Издатель Goday музыка поинтересовался в песне "Бермуды".
Хит-сингл с записью "Бермудские острова" для RCA достиг пика на 7 строке в 1952 году, получив трехмесячный пробег на хит-параде,[1] и в итоге было продано миллион копий. Оно было взято число 10 Нажмите для их кавер-версия "колеса Фортуны" и ряд 19 хитом актера/певца Фила Харриса на песню "кусок'Puddin'".[нужная цитация][2]
Они появились в двух фильмах, эти Рыжеволосые из Сиэтла и склеил вниз по реке, оба выпущены в 1953 году.
Они выпустили одиннадцать записей в РСС Виктор этикетке.
В мае 1952 года, они появились в ежегодном полицию, благо вместе с Боб Хоуп, Джек Бенни, и Джина Отри. Они были на телевидении программ Фрэнк Синатра, Боб Хоуп, и Дайна Шор.[1]
Синтия родился 5 октября 1935 года, в Кентукки,[3] и Кей родился около 1940 года.[2]Установите приложение на смартфон и работайте офлайн+Установить Переводчик
За часів Королівства Русі
Наприкінці 13 століття через занепад Києва митрополит Київський Кирило III та його наступник Максим фактично перебралися у Володимиро-Суздальське князівство, яке було головним конкурентом Галицько-Волинського князівства за спадщину Київської Русі. Тому князі Лев Данилович та його наступник Юрій Львович клопотали перед Константинопольським патріархом про утворення нової митрополії для південно-західних руських князівств, зокрема, Галицько-Волинського.
У 6811 році від Створення світу (1302–1303 роках по Різдві Христовім) Константинопольський патріарх Афанасій I та Візантійський імператор Андронік II Палеолог видали грамоту, згідно з якою Галицька єпархія отримувала статус митрополії. До її складу увійшли Галицька, Перемишльська, Володимирська, Холмська, Луцька та Турівська єпархії[1]. Вона отримала номер 81 у диптиху митрополій Константинопольської православної церкви.
Першим митрополитом Галицьким був грек Ніфонт (помер 1305 року), Успенський собор Галича — головним храмом
Петро Ратенський
Князь Юрій Львович запропонував ігумену Ратенського монастиря Петру обійняти Галицьку кафедру, на що той погодився. Його було відправлено у Константинополь. В той час помер Київський митрополит Максим, який де-факто перебував у Володимирі-на-Клязьмі. Тому князь Володимирський Михаїл Ярославович відправив до патріарха свого кандидата на київський престіл — ігумена Геронтія. Після довгих суперечок, які тривали до 1308 року, патріарх вирішив об'єднати дві митрополії на чолі з Митрополитом Київським і всієї Русі, яким призначив Петра. Він вибрав собі за резиденцію спочатку Володимир-на-Клязьмі, а у[2] Москві шукав політичного притулку.
У 1331 році стараннями Галицько-Волинського князя Юрія II Болеслава Тройденовича та його тестя — великого литовського князя Гедиміна Константинопольський патріарх Ісайя відновив Галицьку митрополію, призначивши митрополитом Гавриїла. В цей час західними землями Русі подорожував митрополит Київський і всієї Русі Феогност. Він домігся визнання його предстоятельства більшістю руських єпархій; непідпорядкованою Київській митрополії залишилася лише Галицька митрополія. Тому у 1332 році митрополит Феогност відвідав Константинополь, де домігся від патріарха ліквідації Галицької митрополії.
Близько 1337–1338 років єпископ Галицький Федір (Теодор) був у Константинополі, де домігся від патріарха відновлення Галицької митрополії. Після смерті Федора у 1347 році її було знову скасовано[3].
Хит-сингл с записью "Бермудские острова" для RCA достиг пика на 7 строке в 1952 году, получив трехмесячный пробег на хит-параде,[1] и в итоге было продано миллион копий. Оно было взято число 10 Нажмите для их кавер-версия "колеса Фортуны" и ряд 19 хитом актера/певца Фила Харриса на песню "кусок'Puddin'".[нужная цитация][2]
Они появились в двух фильмах, эти Рыжеволосые из Сиэтла и склеил вниз по реке, оба выпущены в 1953 году.
Они выпустили одиннадцать записей в РСС Виктор этикетке.
В мае 1952 года, они появились в ежегодном полицию, благо вместе с Боб Хоуп, Джек Бенни, и Джина Отри. Они были на телевидении программ Фрэнк Синатра, Боб Хоуп, и Дайна Шор.[1]
Синтия родился 5 октября 1935 года, в Кентукки,[3] и Кей родился около 1940 года.[2]Установите приложение на смартфон и работайте офлайн+Установить Переводчик