Економічні — пошук людьми кращих умов життя, виїзд з метою працевлаштування, освоєння нових земель та наукової діяльності. Наприклад, у США при оформленні імміграційних віз переваги мають кваліфіковані спеціалісти, наукові працівники, люди рідкісних професій та родичі громадян цієї країни. У світі налічується приблизно 70 млн офіційних трудових мігрантів.
Політичні — пов'язані з війнами, зі зміною державних кордонів, з дискримінацією певних соціальних груп населення, утиском релігійних груп. Відомі певні «хвилі» міграцій, пов'язані зі зміною політичної ситуації у світі (Перша і Друга світові війни, локальні війни, дискримінація людей залежно від їх політичних поглядів, виїзд дисидентів).
Специфику содержания эпохи Просвещения характеризуют следующие черты:
ориентация на социальный и нравственный идеал: деятели просвещения желали утвердить «царство разума», в котором люди были бы совершенными во всех отношениях, где бы восторжествовала гармония интересов свободного индивида и справедливого общества. Рационализм – основополагающая черта культуры эпохи Просвещения. Разум трактовался как источник и двигатель познания, этики и политики. Рационализм просветителей предполагал возможность полного познания мира. При этом разум трактовался как общечеловеческая, универсальная Поскольку разум одинаков у всех, люди, независимо от национальных, сословных и вероисповедных различий неизбежно придут к единому пониманию законов природы, общества и истории. А это значит, что результатом просвещения будет единообразное представление об идеальном типе человека, идеальном воспитании и идеальном общественном устройстве;
эпоха Просвещения характеризуется стремлением изменить человека, социальный и политический строй общества посредством просвещения, воспитания и образования масс. Предписывая все свойства человеческой натуры воздействию определенных обстоятельств или среды, просветители полагали, что можно создать такие условия существования, которые бы торжеству человеческих добродетелей. Идеалами эпохи стали свобода, равенство, братство, благосостояние и счастье людей;
для культуры просветителей характерна абсолютизация значимости воспитания в формировании нового человека. Деятелям той эпохи казалось, что достаточно создать целесообразные условия для воспитания детей — и в течение одного-двух поколений все несчастья будут искоренены.
Головні чинники міграцій
Объяснение:
Економічні — пошук людьми кращих умов життя, виїзд з метою працевлаштування, освоєння нових земель та наукової діяльності. Наприклад, у США при оформленні імміграційних віз переваги мають кваліфіковані спеціалісти, наукові працівники, люди рідкісних професій та родичі громадян цієї країни. У світі налічується приблизно 70 млн офіційних трудових мігрантів.
Політичні — пов'язані з війнами, зі зміною державних кордонів, з дискримінацією певних соціальних груп населення, утиском релігійних груп. Відомі певні «хвилі» міграцій, пов'язані зі зміною політичної ситуації у світі (Перша і Друга світові війни, локальні війни, дискримінація людей залежно від їх політичних поглядів, виїзд дисидентів).
Стихійні — викликані природними катастрофами (виверження вулканів, землетруси), стихійними лихами (повіді, урагани)
Специфику содержания эпохи Просвещения характеризуют следующие черты:
ориентация на социальный и нравственный идеал: деятели просвещения желали утвердить «царство разума», в котором люди были бы совершенными во всех отношениях, где бы восторжествовала гармония интересов свободного индивида и справедливого общества. Рационализм – основополагающая черта культуры эпохи Просвещения. Разум трактовался как источник и двигатель познания, этики и политики. Рационализм просветителей предполагал возможность полного познания мира. При этом разум трактовался как общечеловеческая, универсальная Поскольку разум одинаков у всех, люди, независимо от национальных, сословных и вероисповедных различий неизбежно придут к единому пониманию законов природы, общества и истории. А это значит, что результатом просвещения будет единообразное представление об идеальном типе человека, идеальном воспитании и идеальном общественном устройстве;
эпоха Просвещения характеризуется стремлением изменить человека, социальный и политический строй общества посредством просвещения, воспитания и образования масс. Предписывая все свойства человеческой натуры воздействию определенных обстоятельств или среды, просветители полагали, что можно создать такие условия существования, которые бы торжеству человеческих добродетелей. Идеалами эпохи стали свобода, равенство, братство, благосостояние и счастье людей;
для культуры просветителей характерна абсолютизация значимости воспитания в формировании нового человека. Деятелям той эпохи казалось, что достаточно создать целесообразные условия для воспитания детей — и в течение одного-двух поколений все несчастья будут искоренены.