Українські землі у складі Російської імперії в другій половині XIX ст.
Завдання для підготовки до тематичного оцінювання 4
1. Укажіть, коли було ліквідовано кріпацтво на українських землях, що перебували у складі Російської імперії.
А 1861 р.
Б 1863 р.
В 1873 р.
Г 1876 р.
2. Укажіть, як називалися земельні наділи, що за реформою 1861 р. відбиралися в селян, які до реформи користувалися більшою кількістю землі, ніж тепер мали право отримати у власність.
А ділянки
Б відрізки
В сервітути
Г масиви
3. Укажіть, які галузі промисловості розвивалися на українських землях, що перебували у складі Російської імперії, у другій половині XIX ст. найбільш інтенсивно.
А текстильна, цукрова, нафтодобувна, металургійна
Б вугледобувна, цукрова, гірничорудна, металургійна
В цукрова, склодувна, металургійна, текстильна
Г склодувна, нафтодобувна, текстильна, цукрова
4. Укажіть, яке з наведених тверджень є правильним.
У другій половині XIX ст. українські землі, що перебували у складі Російської імперії, стали:
1) головною вугільно-металургійною базою Російської імперії
2) сировинним придатком Росії
А перше твердження
Б друге твердження
В обидва твердження
Г серед наведених відсутні правильні твердження
5. Укажіть, як називалися напівлегальні непартійні об’єднання, які в 60—90-ті рр. XIX ст. були організаційною формою українського національно-визвольного руху.
А братства
Б товариства
В громади
Г союзи
6. Укажіть, яке з наведених положень характеризує діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
А організація політичного терору з метою створення революційної ситуації в державі
Б створення читалень, фінансування діяльності кооперативів, поширення серед населення нових методів господарювання
В організація літературно-видавничої справи, еволюція в напрямку створення першої національної академії наук
Г вивчення рідного краю: збирання етнографічних, фольклорних, історичних та економічних матеріалів
7. Укажіть назву друкованого органу Старої громади в 1874—1876 рр.
А «Основа»
Б «Київський телеграф»
В «Рада»
Г «Зоря Галицька»
8. У якому уривку вміщено характеристику історичного діяча, зображеного на ілюстрації?

А історик, археолог, етнограф, археограф; належав до кола засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства й журналу «Київська старовина»; брав участь у створенні першої напівлегальної наддніпрянської Загальноукраїнської безпартійної організації
Б публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, один з організаторів «Старої громади» в Києві; доцент Київського університету, після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції та видавав збірник «Громада»
В етнограф, фольклорист, поет, автор вірша «Ще не вмерла України…»; заснував Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, записав майже 4 тис. обрядових пісень, 300 казок, у 60 місцевостях зафіксував та опрацював говірки, звичаї, повір’я, прикмети
Г поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик; відомий як мовознавець («Словар української мови»), фольклорист та етнограф («Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях»), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф
9. Укажіть історичну назву документа, уривок з якого наведено: «…щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялися лише такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства, пропускання ж книг малоруською мовою, як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити…»?
А Таємна настанова Катерини II П. Рум’янцеву
Б Маніфест 19 лютого 1861 р.
В Емський указ
Г Валуєвський циркуляр
10. Установіть хронологічну послідовність проведення реформ на українських землях, що перебували у складі Росі�ської імперії у другій половині XIX ст.
А діяльність таємної студентської організації «Братство тарасівців»
Б діяльність гуртка хлопоманів
В відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства
Г видання Емського указу
11. Установіть відповідність між назвою реформи, яка проводилась у другій половині XIX ст. на українських землях у складі Російської імперії, та її наслідками.
1 міського самоврядування
2 земська
3 фінансова
4 освітня

А створення міських дум і управ
Б створення органів місцевого самоврядування під зверхністю дворянства
В формування більш чіткої податкової системи
Г відновлення автономії університетів у навчальних справах
Д скасування рекрутських наборів
12. Виберіть три правильні відповіді із семи запропонованих.
Укажіть, які наслідки мала аграрна реформа 1861 р.
А включення землі в ринковий обіг
Б ліквідація поміщицького землеволодіння
В розвиток натурального господарства
Г скасування кріпосного права
Д знищення селянської громади
Е подолання малоземелля та безземелля селянства
Ж створення ринку найманої прац

Во все времена армия являлась одним из важнейших элементов, входящих в понятие государства, осуществлявшим две основные функции - внутреннюю, т. е. в экстремальной ситуации сохранению существующего строя, и внешнюю - охрана и защита территориальных интересов государства. Роль армии в выполнении каждой из этих функций в определённые исторические периоды становилась большей или меньшей, - что зависело от того, насколько гражданский правительственный аппарат (администрация, полиция, суды, внешнеполитическое ведомство и т. д.) успешно справлялся со своими обязанностями.

Одной из особенностей государственного развития царской России 3-й четверти XIX в. явилась сильно возросшая роль армии в выполнении внутренней функции государства. Произошло это в связи с начавшейся в 1861 г. крестьянской реформой и усилением крестьянских волнений, участием в подавлении восстания в Польше.

Поражение в Крымской войне 1853-1856 гг. показало экономическую, военную и культурную отсталость России от многих европейских государств и поставило во об упразднении крепостного права и проведении буржуазных реформ. К этому подталкивал и общий ход социально - экономического развития России, заключавшийся в зарождении нового, капиталистического строя на месте изжившего себя, феодально-крепостнического.

Диссертации по гуманитарным наукам - http://cheloveknauka.com/provedenie-voennyh-reform-v-60-70-e-gody-xix-veka-v-rossii#ixzz6K5KP2Hl3

Объяснение:

у меня не кратко

Объяснение:

Формирование буржуазии и рабочего класса. Первые шаги рабочего движения

Бурное развитие фабрично-заводской промышленности, торговли и транспорта в пореформенной России обусловили крупные изменения в социальном облике стра­ны. Наряду с традиционными классами - дворянством и крестьянством - склады­ваются новые общественные слои - торгово-промышленная буржуазия и пролета­риат. Постепенное втягивание карельского края в орбиту капиталистической модернизации также становлению здесь этих новых социальных сил.

Преобладающая роль сельского хозяйства и крестьянских промыслов, относи­тельно слабое развитие промышленности и активный рост торговли определяли осо­бенности формирования местной буржуазии. Для нее основными источниками на­копления капиталов являлись торговля и торгово-ростовщические операции: скупка и перепродажа промысловой продукции, доставка и реализация по повышенным це­нам хлебопродуктов и промышленных изделий, мелкое кредитование, выполнение казенных подрядов. Сказывалось и интенсивное проникновение в наиболее перспек­тивные отрасли промышленности (лесопиление, лесозаготовки, горное дело) крупно­го капитала из ближайших деловых центров страны - Петербурга и Архангельска, а частично и из-за границы. Имел место также и отток местных капиталов в Петер­бург и Финляндию (особенно из северных районов).

Часть буржуазии Карелии составляли потомки купеческих фамилий XVIII - пер­вой половины XIX в. (Антоновы, Базегские, Богатенковы, Захарьевы, Пименовы, Серебряковы и др.), передававшие свои капиталы по наследству. Однако большин­ство буржуазно-предпринимательской элиты являлись выходцами из "неименитой" среды, главным образом из разбогатевших крестьян и, в редких случаях, из мещан. Так, например, основатель и владелец Керетского лесозавода Ф. Савин - местный крестьянин, разбогатевший на операциях по скупке мурманской рыбы и доставке ее в Архангельск и Петербург. Владельцы крупнейших магазинов Петрозаводска в конце XIX в. П. Ипатова, братья Матвей и Михаил Леймановы, Ф. Тихонов выдвинулись из среды жителей пригородных селений. В.Е. Куттуев, ставший в середине 1890-х гг. владельцем Куйтежского железопередельного завода, еще в начале 80-х гг. числился торгующим крестьянином Рыпушкальской волости. Именно выходцы из крестьян, наряду с деятельностью в торгово-посреднической сфере, стали к концу XIX в. наи­более активно включаться в организацию крупных лесозаготовительных операций: Кирьяновы, Кипрушкины и Фершуковы из Ладвы, Афонины и Селиверстовы из Остречинской волос­ти, Кораблевы из Шалы.

В среду формирующейся буржуазии края вхо­дили не только русские, но и карелы (Куттуевы из Олонца, владелец лесного двора в Петрозаводске А. Калинин из д. Онгамукса волости, крупный скупщик и торговец П. Григорьев-Тергуев из Ребольской волости и др.), а также представители других национальностей. Судя по документам, выданным на право торговли и про­мыслов, численность крупной буржуазии в крае к середине 1880-х гг. можно определить приблизи­тельно в 300-400 человек73.

Процесс формирования пролетариата происхо­дил в основном двумя путями. В старейшей отрас­ли индустрии - казенной металлургии - кадры пролетариев складывались преимущественно из по­томственных мастеровых, освобожденных в 1861 г. от принудительного труда и поступивших на заводы по вольному найму, а также из членов их семей. Для других отраслей промышленности, включая частную металлургию и лесопиление, главным источником комплектования рабочих кадров явилось кресть­янство Олонецкой и некоторых сопредельных уездов Архангельской губернии. Об­становка крупного промышленного производства приводила к постепенному отрыву вчерашних крестьян от земли. По данным фабричной инспекции, к 1898 г. 26% рабо­чих частных предприятий Олонецкой губернии не имели в деревне ни дома, ни земли. Кроме того, многие рабочие лишь формально продолжали числиться держателями деревенских наделов, но не принимали личного участия в их обработке.

Общая численность постоянных фабрично-заводских рабочих в Карелии за че­тыре пореформенных десятилетия увеличилась в 2,3 раза и к 1900 г. составила 3,5 тыс. человек. На первое место к началу XX в. вышла лесопильная промышленность. В ней было занято 1,9 тыс. человек, в том числе 1,5 тыс. - на лесозаводах Карельского В казенной металлургии (на Александровском заводе и его отделениях в Кончезере и Валазме) работало около тысячи человек, в частной металлургии и на { предприятиях прочих отраслей - 0,6 тыс. человек74.