Унаслідок ліквідації російським урядом Запорозької (Нової) Січі в другій половині XVIII ст.
землі Вольностей Війська Запорозького Низового:
А перетворено на незаселену територію, контрольовану російськими військами
Б включено до складу Слобідської України як окрему адміністративну одиницю
В заселено українськими селянами-втікачами з Галичини та Північної Буковини
Г віддано для господарювання російським дворянам та іноземним колоністам

Впервые возможность дезорганизации тыла появилась в годы мировой войны 1914 —1918 гг., когда в ходе военных действий нашла применение боевая авиация наносить удары по населенным пунктам в тылу противника. Это обстоятельство вызвало необходимость организации защиты крупных городов от ударов с воздуха. Наряду с активными мерами противовоздушной обороны, осуществляемой войсками, к участию в мероприятиях, призванных обеспечить защиту населения и промышленных предприятий от нападения с воздуха и быструю ликвидацию последствий авиационных налетов, стало привлекаться население. Это привело к созданию систем местной противовоздушной обороны, опирающихся на мирное население городов.

З початком війни територія України перетворилась на арену жорстоких боїв між російською армією та військами австро-німецького блоку. На австрійському фронті російська армія, що вела бойові дії на українських землях, мала спочатку значні успіхи. Так, однією з найбільших успішних битв, що провели росіяни у 1914 р., була битва в Галичині 5(18) серпня – 8(21) вересня), в якій з обох сторін брали участь понад 1,5 млн. вояків. Спочатку успіх був на боці австро-угорської армії, але росіяни отримавши підкріплення, захопили Львів, потім – Галич, взяли в облогу Перемишль і вийшли до Карпат.