Унию в Москве. Иван II согласился начать сватовство и отправил в Италию послов за невестой. В 1472г она ответ:
9.Прочитайте отрывок из сочинения историка и выполните задания.
После взятия Царьграда турками брат убитого императора Константина Палеолога, по имени Фома, бежал с
семейством в Италию и там умер, оставив детей на попечении папы. Дети были воспитаны в духе
Флорентийской унии.
---г. и папа имел основания надеется, что получит возможность ввести
приехала в Москву и брак состоялся. Однако надежам папы не было суждено осуществиться: папский легат,
сопровождавший Софью, не имел никакого успеха в Москве, сама Софья ничем не содействовала торжеству
унии, и, таким образом, брак московского князя не повлек за собой никаких видимых последствий для Европы
и католичества.
Впишите год, пропущенный в тексте.
ответ:
Какие надежды связывал римский папа с браком, о котором идёт речь в отрывке?
ответ:
Почему он имел основания для подобных надежд?
ответ:
Оправдались ли надежды папы?
Какие изменения в политической жизни и культуре страны связаны с этим браком? Назовите не менее двух
изменений.
ответ:
Миржакып Дулатов (1885-1935)
●выдающийся казахский просветитель, общественно-политический деятель, один из либерально демократических интеллектуалов.
Полит. Деятельность.
1.Дулатов был один из сосздателей проекта программы партии «Алаш», опубликованной в газете «Казах» 21 ноября 1917г.Главная цель программы «алаш» -вхождение казахской автономии на равных правах с другими в состав Р.И.
Провозглашались равенство, неприкосновенность личности, свобода слова, печати, союзов, доступность образования, недопущение передачи земель в частную собственность и пользование ей на равных основаниях и т.п. также он был из организаторов 2.Каркаралинской петиции, направленной в сторону царского правительства
3.он организовал издание газеты «Сереке» в дополнение к газете «Улфат»
Найчастіше протестний рух селянства проявлявся у поданні скарг до державних інстанцій, масових втечах, фізичних розправах з поміщиками чи управителями їх маєтків, проявах колективної непокори тощо. Непосильний кріпосницький гніт, жорстоке поводження поміщиків, свавілля чиновників та адміністраторів – вся ця низка причин зумовлювала численні заворушення, котрі регулярно відбувалися в українському селі протягом усієї першої половини ХIX ст.
Антикріпосницька боротьба селянства характеризувалася широким спектром різноманітних проявів. Найчастіше кріпаки підпалювали поміщицькі садиби, псували реманент, вбивали поміщиків, їхніх управителів чи прикажчиків, відмовлялися виконувати панщину та розпорядження поміщиків, нерідко чинили збройний опір адміністрації маєтків, місцевим урядовцям і навіть урядовим військам. Всі ці форми боротьби проявлялись, як правило, у взаємозв’язку. Так, типовим було, коли, подавши скаргу, кріпаки очікували її розгляду в державних органах не виконували у цей час панщини, а внаслідок вжитих до них властями і поміщиками репресивних заходів вдавалися до відкритих форм опору. Підпали поміщицьких садиб і розправи над поміщиками часто супроводжувалися втечами їх учасників. Рятуючись від жорстокої кари, вони залишали свої оселі і тікали у віддалені та слабо заселені місцевості.
Объяснение: