Установіть хронологічну послідовність А. отримання Москвою ярлика золотої орди Б.падіння Константинополя В. утворення королівства польського Г. об'єднання династію пржемисловичів усіх чеських племен !!
Древнерусская (российская) культура не является чисто славянской. Она зарождалась как общность, образуемая из соединения трех хозяйственно-технологических регионов — земледельческого, скотоводческого, промыслового. Центральное место в культуре этого периода занималаязыческая религия. Язычество — это религиозная форма освоения человеком мира. Религиозные взгляды древних славян отражали мировоззрение наших предков. Они развивались, усложнялись, не отличаясь значительно от аналогичного развития религий других народов.
Население Руси было под мощным влиянием разнонаправленных цивилизационных факторов, прежде всего христианского и мусульманского.
Следующий виток развития культуры связан с крещением Руси. Русь времен Владимира стала государством, переросла языческие верования, была окружена народами, имеющими свою письменность, развитые религии. Она стремилась войти в этот мир. Христианство, заимствованное от греков, и в то же время не отмежеванное полностью от Запада, в конечном счете оказалось ни Византийским, ни Западным, а русским. Русское православиеориентировало человека на духовные преобразования, стимулировало стремление к самосовершенствованию, приближению к христианским идеалам. Это развитию такого феномена, как духовность. В течение длительного времени, до XIX века христианство останется доминантой культуры. Оно будет определять стиль, манеры, образ мыслей и чувств взяло на себя и церковные задачи. С периода Московского царства нарастает культурное отставание от Западной Европы.
Імперія Александра Македонського невдовзі розпалася на окремі держави, які мали своїх царів і свої династії. їх засновували колишні соратники та командири македонського царя – діадохи. Вони поділили імперію та почали воювати між собою. У 311 р. діадохи уклали угоду про мир. Але вона була порушена, і війни тривали ще майже 50 років. У цій кривавій боротьбі, як у калейдоскопі, змінювались і гинули правителі, зокрема син Александра Македонського – Александр IV, полководець Лісімах та ін. Врешті-решт виникло кілька держав. Серед них наймогутнішими були Македонія, Єгипет династії Птолемеїв та Сирійське царство Селевкідів.Держави, що утворилися на уламках великої імперії Александра Македонського, називають елліністичними. Їх політичний устрій поєднував елементи управління східних держав, які керувалися одноособово царями. Основою їхнього життя була грецька (еллінська культура, що доповнювалася здобутками завойованих Александром Македонським народів. Культуру, що виникла внаслідок взаємодоповнення грецької й східних культур,прийнято називати елліністичною.
На неосяжних просторах імперії Александра виниклії міста, що забудовою, архітектурою та управлінням нагадували грецькі поліси. Зі Сходу прийшло поклоніння царям. У військовій сфері греки запозичили використання бойових слонів. У еллінів стали популярними Шива, Кібела, яких шанували на Сході. У свою чергу греки на Схід принесли своїх богів (Зевса, Афіну, Діоніса, Ніку). Під впливом греків східні митці копіювали еллінські зразки в архітектурі, скульптурі та живопису. Тепер коринфські й іонічні колони будували від Греції до Індії. Спільною для народів елліністичного світу була також мова, яка виникла на основі афінського діалекту.
Древнерусская (российская) культура не является чисто славянской. Она зарождалась как общность, образуемая из соединения трех хозяйственно-технологических регионов — земледельческого, скотоводческого, промыслового. Центральное место в культуре этого периода занималаязыческая религия. Язычество — это религиозная форма освоения человеком мира. Религиозные взгляды древних славян отражали мировоззрение наших предков. Они развивались, усложнялись, не отличаясь значительно от аналогичного развития религий других народов.
Население Руси было под мощным влиянием разнонаправленных цивилизационных факторов, прежде всего христианского и мусульманского.
Следующий виток развития культуры связан с крещением Руси. Русь времен Владимира стала государством, переросла языческие верования, была окружена народами, имеющими свою письменность, развитые религии. Она стремилась войти в этот мир. Христианство, заимствованное от греков, и в то же время не отмежеванное полностью от Запада, в конечном счете оказалось ни Византийским, ни Западным, а русским. Русское православиеориентировало человека на духовные преобразования, стимулировало стремление к самосовершенствованию, приближению к христианским идеалам. Это развитию такого феномена, как духовность. В течение длительного времени, до XIX века христианство останется доминантой культуры. Оно будет определять стиль, манеры, образ мыслей и чувств взяло на себя и церковные задачи. С периода Московского царства нарастает культурное отставание от Западной Европы.
На неосяжних просторах імперії Александра виниклії міста, що забудовою, архітектурою та управлінням нагадували грецькі поліси. Зі Сходу прийшло поклоніння царям. У військовій сфері греки запозичили використання бойових слонів. У еллінів стали популярними Шива, Кібела, яких шанували на Сході. У свою чергу греки на Схід принесли своїх богів (Зевса, Афіну, Діоніса, Ніку). Під впливом греків східні митці копіювали еллінські зразки в архітектурі, скульптурі та живопису. Тепер коринфські й іонічні колони будували від Греції до Індії. Спільною для народів елліністичного світу була також мова, яка виникла на основі афінського діалекту.