Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте
А. «По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї
Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи запові:
дей Божих... велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два
сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Василько, двох літ».
Б. «Тоді ж приїхала Анна, велика княгиня Романова, побачити сина
свойого рідного Данила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи
угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Рома-
ва, у церкві святої Богородиці приснодіви Марії. Так що король Андрій не
забув своєї ранішої приязні, що її він мав до брата свого, великого князя
Романа. Данило ж, який став княжити в Галичі, був такий малий, що й
матері своєї не впізнав...».
В. «На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські.
Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти
з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього пе-
рейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив полки татарські,
він, приїхавши, сказав: “Оружіться!” Мстислав же [Романович] і другий
Мстислав, [Святославович], сиділи у стані, не знаючи цього, тому що
Мстислав Мстиславович їм обом [нічого] не сказав через зависть, бо
велика незгода була межи ними... І сталася побіда над усіма князями
руськими, якої ото не бувало ніколи».
Г. «Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили
своєї, і окружив город. І обступила Київ сила татарська, і був город в облозі
великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було
чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од
звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...».
Д. «...І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, і пороки
безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на
розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися
щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був».
Е. «О, лихіша лиха честь татарська! Данило Романович, що був князем
великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і
Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!».
1. Господь и Учитель наш Иисус Христос, говоря: "Покайтесь...", заповедовал, чтобы вся жизнь верующих была покаянием.
2. Поэтому ошибаются те проповедники индульгенций, которые объявляют, что посредством папских индульгенций человек избавляется от всякого наказания и
3. Если кому-либо может быть дано полное прощение всех наказаний, несомненно, что оно дается наиправеднейшим, то есть немногим.
4. Никто не может быть уверен в истинности своего раскаяния и - много меньше - в получении полного прощения.
5. Навеки будут осуждены со своими учителями те, которые уверовали, что посредством отпустительных грамот они обрели
6. Особенно следует остерегаться тех, которые учат, что папские индульгенции - это бесценное Божие сокровище, посредством которого человек примиряется с Богом.
7. Всякий истинно раскаявшийся христианин получает полное освобождение от наказания и вины, уготованное ему даже без индульгенций.
8. Должно учить христиан: подающий нищему или одалживающий нуждающемуся поступает лучше, нежели покупающий индульгенции.
9. Истинное сокровище Церкви - это пресвятое Евангелие (Благовестие) о славе и благодати Бога.
10. Итак, сокровища Евангелия - это сети, коими прежде улавливались люди от богатств.
11. Сокровища же индульгенций - это сети, коими ныне улавливаются богатства людей.
12. Почему папа, который ныне богаче, чем богатейший Крез, возводит этот единственный храм св. Петра охотнее не на свои деньги, но на деньги нищих верующих?
13. Надлежит призывать христиан, чтобы они с радостью стремились следовать за своим главой Христом через наказания, смерть и ад.
14. И более уповали многими скорбями войти на небо, нежели безмятежным спокойствием.
Подробнее:http://vm.ru/news/2013/11/09/14-samih-yarkih-tsitat-iz-tezisov-martina-lyutera-221903.html
Всю реформаторскую деятельность Петра I условно можно разделить на два периода (этапа): 1696—1715 годы и 1715—1725.
Особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением Северной войны. Реформы были нацелены, прежде всего, на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. Кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. Во втором периоде реформы были более планомерными.