Установите правильное соответствие: 1).1648 2).1700-1721 гг 3).1722 4).1787-1791 гг 5).1653 6).1662 7).1670-1671 а).соляной бунт б).великое посольство западной европы в).принятие табели о рангах г).северная война д).медный бунт е).реформы никона ё).крестьянская война под командование разина
У промисловості утворення мануфактур відбувалося розширенням дрібного товарного виробництва та підпорядкуванням дрібних товаровиробників скупникам. Залежно від форми власності існували дворянські, купецькі та селянські мануфактури.
Наприкінці століття Росія вийшла на перше в Європі місце з виробництва та експорту продукції металургії. Важливою галуззю промисловості було кораблебудування. Суднобудівні верфі діяли у Санкт-Петербурзі, Архангельську, Воронежі, Казані. Центрами легкої промисловості були Москва, Петербург. Деякі галузі легкої промисловості сформувалися в районах, де було достатньо сировини: полотняні та парусні мануфактури були створені в Ярославлі, поблизу Калуги, Костроми, Воронежа, Казані, Путивля, а центром бавовноткацтва стала Владимирська губернія. Наприкінці століття у Росії існувало понад 2 тис. мануфактур.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі зріс у 5 разів, при цьому експорт переважав імпорт. Росія торгувала зерном, залізом, деревиною, хутром, а купувала цукор, шовк, фарби та ін.
У другій половині XVIII ст. у всіх сферах економічного життя Росії відбувалися не тільки кількісні, а й якісні зміни. Вони були пов'язані з розкладом кріпосницьких і формуванням капіталістичних виробничих відносин, розвитком товарно-грошових відносин і руйнуванням натурального господарства.
Друга половина XVIII ст. характеризувалась подальшим розвитком абсолютизму в Російській імперії. Внутрішня політика російського самодержавства цього періоду отримала назву політики освіченого абсолютизму.
Катерина II, дружина імператора Петра III, після перевороту 1762 р. правила одноосібно (1762-1796). Спираючись на дворянство, вона дбала про зміцнення самодержавства та збереження непорушності феодально-кріпосницької системи. У середині 60-х рр. Катерина видала указ, який забороняв селянам скаржитись на своїх власників, а ті отримали право засилати селян на каторгу за "зухвалість". Вершиною дворянських привілеїв став маніфест "Про дарування вольності та свобод усьому російському дворянству". Дворянство звільнялось від обов'язкової державної служби, законодавчо закріплялася недоторканність їхнього майна. Цей маніфест поширював дворянське звання на німецьких баронів Прибалтики, українську козацьку старшину та ін.
Катерина II також видала указ про поділ Сенату на шість департаментів з різними функціями, що послабило його вплив як державного органу, і створила особисту канцелярію - "Кабінет її Величності". Завдяки цьому вона сконцентрувала у своїх руках всю виконавчу владу.
Було здійснено реформу місцевих органів державної влади (уся влада на місцях зосереджувалася в руках губернатора), у Центральній Росії і Лівобережні й Україні - секуляризацію монастирських земель. Найяскравішим втіленням політики освіченого абсолютизму стало скликання Уложенної комісії (зібрання представників станів), одним із завдань якої була заміна застарілого уложення 1649 р. Серед депутатів комісії розгорілась гостра дискусія з селянського питання у зв'язку з тим, що більшість наказів, що їх отримала Комісія, надійшли під селян. Проте через селянські повстання, що спалахнули в Росії, вона фактично припинила свою роботу.
У XVIII ст. вибухнула селянська війна 1773-1775 рр. на чолі з Омеляном Пугачовим. Вона розпочалася як протест проти посилення кріпосного гніту та обмеження (у козаків) свобод.
Повстанців підтримали розкольники, які суворо переслідувалися урядом. Повстання охопило значні простори Поволжя і Південного Уралу. Одним із вагомих успіхів повсталих було захоплення Казані. Проте 1774 р. вони зазнали остаточної поразки. Згодом група змовників схопила Пугачова і видала владі. 1775 р. його разом з прихильниками було страчено на Болотній площі у Москві.
Внутрішня політика царизму наприкінці XVIII ст. характеризувалась прагненням зміцнити панування дворянства та верхівки купецтва. Наляканий падінням абсолютизму у Франції та селянськими повстаннями, новий російський самодержець Павло І (1796-1801) робив спроби подолати внутрішньополітичні суперечності з до військово-бюрократичної диктатури: він встановив військово-поліцейський казармений режим. Проти деспотії Павла І виступило столичне дворянство, розбещене привілеями ще за часів правління Катерини II. Воно вчинило новий державний переворот. Павла І було вбито. Новим імператором Росії став його син Олександр І.
Система зрелого феодализма в России установилась тогда, когда в Европе начался переход к капитализму. В этот период в России мануфактуры только зарождались, а капиталистические среди них составляли незначительную часть. В результате Россия производила меньше промышленной продукции, чем любая из ведущих европейских стран (Англия, Франция и др.).
Тем не менее Россия в первой половине XVIII века сумела занять достойное место в системе европейских государств. Она превратилась в великую державу с эффективной экономикой, мощной армией и современным морским флотом, высокоразвитой наукой и культурой. Поэтому первая половина XVIII столетия, связанная с петровскими преобразованиями всего строя Русского государства, занимает особое место в истории предпринимательства. Именно с этого времени начинается «мануфактурный» период в истории русской промышленности, который в условиях крепостного хозяйства затянулся до половины XIX века, когда эта крепостная мануфактура превратилась в капиталистическую мануфактуру, а затем в капиталистическую фабрику.
Через крутую ломку Петром старого государственного и общественного строя создавались политические, военные и материальные предпосылки «европеизации Московии» и превращения ее в европейскую империю. Наиболее плодотворной была деятельность Петра I по развитию крупной промышленности. За время его царствования в России было создано 200 промышленных предприятий, в тои числе 52 предприятия черной и 17 – цветной металлургии, 15 – суконной промышленности, 8 – полотняно-парусной, 9 – шелкоткацкой, 6 – писчебумажной, 14 – кожевенной и т.д.
Очень трудно оценить все преобразования Петра I. Диапазон характеристик имеет противоположенную полярность – от Петра Великого до Антихриста. Однако никто не отказывается признать результаты тех изменений, которые внес в жизнь России этот царь. Уже давно стало понятно, что путь, проложенный Петром, все равно был бы пройден Россией. Самое главное заключается в том, что впервые после крещения Руси в Х веке Петр I осуществил энергичную попытку приблизить страну к европейской цивилизации