Утром 15 августа 1410 г. войска Тевтонского ордена столкнулись с
войсками ВКЛ и Польши около деревни Грюнвальд. Войско крестоносцев
состояло из 80 хоругвей и насчитывало около 15-20 тыс. человек.
Объединенное войско ВКЛ и Польши было большим. Оно насчитывало
около 30-40 тыс.человек. Витовт привел с собой 50 хоругвей, за польским
королем Ягайло следовало еще 70 хоругвей. Сражаться против крестоносцев
пришли также отряд из Сербии под руководством Яна Жижки и венгерская
конница. Общее руководство объединенным войском осуществил Витовт.
Битва завершилась полным разгромом крестоносцев. Погиб магистр
Ливонского ордена. Войско ВКЛ и Польши захватило обоз и все боевые
флаги Ордена. После победы союзники двинулись на столицу Тевтонского
ордена Кенигсберг, но взять хорошо укрепленный город не смогли. В 1413 г.
в городе Торунь был заключен мир.
Объяснение:
Каждый человек сам выбирает свой жизненный путь. Кто-то навсегда остается в тени, кто-то становится знаменитым и популярным в определенных кругах. Но со временем общество забывает большинство из этих людей.
Однако есть те, кто готов перевернуть надоевший уклад, порядки в государстве. Те, кто при необходимости пожертвует собой ради достижения великой цели.
Такие люди оставляют память о себе на сотни лет, ведь они – великие. Пугачев – выходец из низших слоев населения, не имеющий ни власти, ни богатства. Но каждый человек в России знает это имя. В глазах народа Пугачев был героем, а, по мнению властей, – опаснейшим бунтовщиком.
Вообще, человек не может быть полностью хорошим или плохим. И Пугачев не исключение. Он имел великую цель, достижения которой пытался добиться, – подарить народу свободу. Но из описаний данной личности в произведениях можно понять, что этот человек был также жесток и властолюбив. Я даже предполагаю, что с своего бунта он хотел попасть в правящие круги, а то и стать царем. Хоть все же такой исход был маловероятен, ведь Пугачев знал, что обречен. И пусть этот человек не завершил свое дело, он вселил веру в крестьян, зародил в народе мысль, что и крепостные могут и должны иметь равные права с тем же дворянством. Речь, вселяющая надежду на свободу, была гораздо важнее, чем речи сменявшихся на престоле царей.
Емельян Пугачев – личность историческая. Я не могу относиться к нему положительно или отрицательно, да и вообще как-то однозначно. Но знаю точно: личность такого масштаба нельзя назвать иначе, чем великой.
Пугачев был великим, и память о его подвиге, о борьбе с неравенством, еще долго будет сохранена нашим народом.
Після зазначених договорів Україна отримала політичну автономію в складі Росії. Однак царський уряд зразу ж почав поступово її обмежувати; до 80 - х років XVIII ст. останні залишки автономії були ліквідовані: у 1775 році козацтво, як клас, було ліквідоване. На Україну поширюється загальноімперські порядки, адміністративні закони і соціально - економічні умови, включаючи кріпосництво, її територія була поділена на губернії, або намісництва, з адміністративними і територіальними закладами.
У другій половині 18 ст. відбувається значне піднесення товарно - грошових відносин, поглиблюється соціальне розшарування населення, зростає виробництво із застосуванням найманої праці, розвиваються міста.
Перемога над Туреччиною у війнах 1768 - 1774 та 1787 - 1791 рр. забезпечила Російській імперії володіння Північним Причорномор'ям. Включення до її складу так званої Новоросії, яка згодом стала однією з частин української етнічної території, здійснювалося, насамперед, через воєнно - стратегічні міркування. Влада надавала пільги при поселенні на цій території і тому тут крім українців та росіян, поселилися також представники і неслов'янських народів.
Інакше відбувалися процеси етнічної консолідації в західних областях України (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття). Галичина після першого поділу Польщі була загарбана Австрією. Через деякий час Австрія захопила й Буковину. Закарпаття залишилося під владою угорських феодалів. Таким чином, у кінці 18 на початку 19 ст. основна маса населення західноукраїнських земель перебувала під подвійним гнобленням - австрійської монархії та польських, угорських, українських поміщиків та буржуазії.
Після возз'єднання Лівобережної і Правобережної України внаслідок другого і третього поділів Польщі та звільнення Північного Причорномор'я були створені умови, які забезпечили єдність економічного розвитку на значній території сучасної України, що сприяло прискоренню процесів етнокультурної консолідації українського народу.
Водночас Україна дедалі більше залучалася до єдиного загальноросійського ринку. Зміцненню міжнаціональних зв'язків сприяла також зростаюча соціальна і територіальна рухливість населення.
У 19 столітті на Україну поширюються загальноросійські рухи та тенденції в розвитку: піднесення часів війни 1812 року, декабристський рух та повстання 1825 року, загальноросійська криза феодально - кріпосницьких відносин та скасування у 1861 році кріпацтва. Після цього відбулася черга реформ Олександра ІІ: реформа освіти, адміністративна реформа тощо. Набувають поширення різні рухи: народництво (зокрема з цим рухом пов'язана Чигиринська змова 1881р.), москвофілів, космополітів та інші.
На фоні цього відбувається промислове зростання на Україні, збільшується капіталовкладення іноземців в економіку - бельгійці, німці тощо. Розвиваються нові галузі виробництва. Економічному піднесенню зокрема сприяло скасування кріпосного права - набувають поширення капіталістичні відносини. Так, до Першої світової війни Російська імперія входила до шести найбільш розвинених капіталістичних країн світу.
На Україну поширюються загальноросійські русифікаторські напрямки (Валуєвський циркуляр та Енський указ).
На Західній Україні важливою подією була революція 1848 - 1849рр. ("весна народів"), яка дала поштовх для розвитку культури, національному самовизначенню українців. У 1861 році відповідно до нової австрійської Конституції Галичина була автономною з власним сеймом. Відбувається створення товариств, які вели тницьку діяльність. На Західній Україні першою виникає Русько- Українська радикальна партія ( 1898р., засновник І.Франко).
Але не дивлячись на складні умови періоду кінця 18 - 19 століття, українська національна культура активно розвивається, набуває самобутніх рис.
Объяснение: