Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>>Зарубіжна література: Микола Гоголь (1809-1852) — російський і український письменник. Вплив української культури на розвиток його творчості.
Zar8.jpg
Він поєднував у собі ніжного лірика з грізним сатириком-викривачем, добродушного гумориста з трагіком високої напруги, захопленого співця краси, природи і людини з нещадним суддею людської пошлості і підлоти.
М. Рильський
Гоголь, поряд з Пушкіним та Лєрмонтовим, належить до тих визначних письменників, які закладали основи російської соціально-критичної прози початку XIX ст. Але якщо критична оцінка явищ дійсності в прозі Пушкіна і Лєрмонтова набуває переважно драматичних, а почасти й трагічних відтінків, то критичний пафос у прозі Гоголя забарвлений нотками комізму і сатири.
Степан Васильченко, характеризуючи твори Гоголя, писав, що вони «одзначаються високою художністю й незрівнянним ясним гумором», і в них «ми маємо такий скарб, рівного якому не знайдеться в світовій літературі». Гоголь — перший російський прозаїк-сатирик, у творах якого із шекспірівською прозорливістю іскрометний комізм життєвих ситуацій переплетений з трагічною гіркотою роздумів про дійсність. Тому своєрідним посмертним епіграфом до творчості Гоголя стали слова пророка Єремії, викарбувані на надгробному пам'ятнику письменника: «Гірким моїм словом посміюся».
Життя Гоголя. Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня за ст. ст.) 1809 р. в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Батьки майбутнього письменника, Василь Опанасович Гоголь-Яновський і його дружина Марія Іванівна, були поміщиками середнього достатку. По батьківській лінії рід Гоголів вів своє походження від козацького полковника Остапа Гоголя, соратника гетьмана Петра Дорошенка, по материнській — мав далекі родинні зв'язки з Мазепою, Павлом Полуботком і Семеном Палієм.
Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці, неподалік від Диканьки, яку пізніше Гоголь уславить своїми творами. Батько Гоголя служив секретарем у царського вельможі Д. Трощинського, господаря сусіднього маєтку в Кибинцях, і писав комедії, що ставились в домашньому театрі. Атмосфера пожвавленого літературного життя, українського фольклорно-поетичного середовища, багатого на історичні перекази та народні легенди, велика бібліотека в маєтку в Кибинцях — усе це вже з раннього дитинства формувало в майбутньому письменникові інтерес до літератури, розвивало його творчу уяву та художні смаки.
З дев'ятилітнього віку Гоголь навчається в Полтавському повітовому училищі, потім бере приватні уроки у вчителя Г. Сорочинського, а далі вчиться в Ніжинській гімназії (ліцеї). У 1828 р. закінчилося навчання. Про настрій юного випускника свідчать такі рядки з його листа матері: «...я палав невгасимим завзяттям зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів бажанням принести хоча б маленьку користь. Неправосуддя, найбільше в світі нещастя, більш за все розривало моє серце, я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втратити без того, щоб не зробити блага».
Органами центрального в московском государстве были приказы. московские приказы развились из тех первоначально единоличных и временных правительственных поручений, которые московский великий князь давал своим боярам и вольным слугам, “приказывая” им ведать какую-либо отрасль дворцового хозяйства и . вообще приказ есть частное поручение, а не орган. но в 16-17 веках эти “единоличные поручения” превратились в сложные и постоянные присутственные места, получившие название изб или приказов. вместе с приказом ведать дело они получили определенные полномочия и компетенцию. приказы превратились в органы верховной власти. они существовали власти царя и были от нее неотделимы. причина появления приказов - централизация. это были учреждения московского порядка со строгой вертикальной структурой. оприказ вмещал в себя судейские и административные функции. они были для лиц в подведомственным им отраслях . стрельцы судились в стрелецком приказе, иностранные специалисты в иноземном приказе и т.д. приказы, будучи административными органами, рассматривали дела, порученные их надзору самостоятельно. в случае невозможности разрешить дело, оно представлялось рассмотрению боярской думы.
Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>>Зарубіжна література: Микола Гоголь (1809-1852) — російський і український письменник. Вплив української культури на розвиток його творчості.
Zar8.jpg
Він поєднував у собі ніжного лірика з грізним сатириком-викривачем, добродушного гумориста з трагіком високої напруги, захопленого співця краси, природи і людини з нещадним суддею людської пошлості і підлоти.
М. Рильський
Гоголь, поряд з Пушкіним та Лєрмонтовим, належить до тих визначних письменників, які закладали основи російської соціально-критичної прози початку XIX ст. Але якщо критична оцінка явищ дійсності в прозі Пушкіна і Лєрмонтова набуває переважно драматичних, а почасти й трагічних відтінків, то критичний пафос у прозі Гоголя забарвлений нотками комізму і сатири.
Степан Васильченко, характеризуючи твори Гоголя, писав, що вони «одзначаються високою художністю й незрівнянним ясним гумором», і в них «ми маємо такий скарб, рівного якому не знайдеться в світовій літературі». Гоголь — перший російський прозаїк-сатирик, у творах якого із шекспірівською прозорливістю іскрометний комізм життєвих ситуацій переплетений з трагічною гіркотою роздумів про дійсність. Тому своєрідним посмертним епіграфом до творчості Гоголя стали слова пророка Єремії, викарбувані на надгробному пам'ятнику письменника: «Гірким моїм словом посміюся».
Життя Гоголя. Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня за ст. ст.) 1809 р. в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Батьки майбутнього письменника, Василь Опанасович Гоголь-Яновський і його дружина Марія Іванівна, були поміщиками середнього достатку. По батьківській лінії рід Гоголів вів своє походження від козацького полковника Остапа Гоголя, соратника гетьмана Петра Дорошенка, по материнській — мав далекі родинні зв'язки з Мазепою, Павлом Полуботком і Семеном Палієм.
Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці, неподалік від Диканьки, яку пізніше Гоголь уславить своїми творами. Батько Гоголя служив секретарем у царського вельможі Д. Трощинського, господаря сусіднього маєтку в Кибинцях, і писав комедії, що ставились в домашньому театрі. Атмосфера пожвавленого літературного життя, українського фольклорно-поетичного середовища, багатого на історичні перекази та народні легенди, велика бібліотека в маєтку в Кибинцях — усе це вже з раннього дитинства формувало в майбутньому письменникові інтерес до літератури, розвивало його творчу уяву та художні смаки.
З дев'ятилітнього віку Гоголь навчається в Полтавському повітовому училищі, потім бере приватні уроки у вчителя Г. Сорочинського, а далі вчиться в Ніжинській гімназії (ліцеї). У 1828 р. закінчилося навчання. Про настрій юного випускника свідчать такі рядки з його листа матері: «...я палав невгасимим завзяттям зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів бажанням принести хоча б маленьку користь. Неправосуддя, найбільше в світі нещастя, більш за все розривало моє серце, я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втратити без того, щоб не зробити блага».
Объяснение:
Органами центрального в московском государстве были приказы. московские приказы развились из тех первоначально единоличных и временных правительственных поручений, которые московский великий князь давал своим боярам и вольным слугам, “приказывая” им ведать какую-либо отрасль дворцового хозяйства и . вообще приказ есть частное поручение, а не орган. но в 16-17 веках эти “единоличные поручения” превратились в сложные и постоянные присутственные места, получившие название изб или приказов. вместе с приказом ведать дело они получили определенные полномочия и компетенцию. приказы превратились в органы верховной власти. они существовали власти царя и были от нее неотделимы. причина появления приказов - централизация. это были учреждения московского порядка со строгой вертикальной структурой. оприказ вмещал в себя судейские и административные функции. они были для лиц в подведомственным им отраслях . стрельцы судились в стрелецком приказе, иностранные специалисты в иноземном приказе и т.д. приказы, будучи административными органами, рассматривали дела, порученные их надзору самостоятельно. в случае невозможности разрешить дело, оно представлялось рассмотрению боярской думы.
Объяснение: