ответ:У 1870 р. скориставшись франко-прусською війною, Росія відмовилася виконувати умови Паризького договору (1856) про заборону тримати на Чорному морі військово-морський флот. В 1871 р. в Лондоні відбулася міжнародна конференція, яка визнала це право. Це був успіх російської дипломатії. Надалі Росія лише прагнула зміцнити своє міжнародне становище. У літку 1875 р. спалахнуло повстання в Боснії та Герцеговині, яке започаткувало східну кризу. У квітні 1877 р. Росія, яка підтримувала визвольний рух балканських країн, оголосила війну Туреччині. В травні у війну проти Туреччини виступила Румунія. Наприкінці червня 1877 р. російська армія здобула столицю Болгарії місто Тирново. У липні вона захопила Шипкинський перевал, а в листопаді захопила фортецю Плевну. У грудні російські війська, які очолював Йосип Гурка визволили Софію. У січні 1878 р. росіяни перейшли Балканські гори. У битві під Філіппополем (Пловдив) турецьке військо було розбите. Згодом російська армія захопила Адріанополь. Лише втручання Англії та Австро-Угорщини врятувало Туреччину від повного розгрому. 19 лютого 1878 р. в містечку Сан-Стефано було підписано мирний договір, який передбачав створення автономного князівства Болгарії, визнання незалежності Румунії, Сербії та Чорногорії, передачу Росії Південної Бессарабії, а Румунії – Північної Добруджі, в Азії Росія отримувала міста Ардаган, Карс, Батум, Баязет. Англія та Австро-Угорщина були невдоволені договором і зажадали перегляду його умов. Росія змушена були погодитися на ці умови, оскільки вони погрожували їй війною. Влітку 1878 р. в Берліні відбулося засідання конгресу. Згідно із його рішеннями Болгарія була поділена на три частини, і лише Північна Болгарія отримувала незалежність. Територіальні здобутки Чорногорії та Сербії зменшувалися. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Англія отримувала острів Кіпр. У Закавказзі за Росією залишалися лише Карс, Ардаган і Батум.
ответ:У 1870 р. скориставшись франко-прусською війною, Росія відмовилася виконувати умови Паризького договору (1856) про заборону тримати на Чорному морі військово-морський флот. В 1871 р. в Лондоні відбулася міжнародна конференція, яка визнала це право. Це був успіх російської дипломатії. Надалі Росія лише прагнула зміцнити своє міжнародне становище. У літку 1875 р. спалахнуло повстання в Боснії та Герцеговині, яке започаткувало східну кризу. У квітні 1877 р. Росія, яка підтримувала визвольний рух балканських країн, оголосила війну Туреччині. В травні у війну проти Туреччини виступила Румунія. Наприкінці червня 1877 р. російська армія здобула столицю Болгарії місто Тирново. У липні вона захопила Шипкинський перевал, а в листопаді захопила фортецю Плевну. У грудні російські війська, які очолював Йосип Гурка визволили Софію. У січні 1878 р. росіяни перейшли Балканські гори. У битві під Філіппополем (Пловдив) турецьке військо було розбите. Згодом російська армія захопила Адріанополь. Лише втручання Англії та Австро-Угорщини врятувало Туреччину від повного розгрому. 19 лютого 1878 р. в містечку Сан-Стефано було підписано мирний договір, який передбачав створення автономного князівства Болгарії, визнання незалежності Румунії, Сербії та Чорногорії, передачу Росії Південної Бессарабії, а Румунії – Північної Добруджі, в Азії Росія отримувала міста Ардаган, Карс, Батум, Баязет. Англія та Австро-Угорщина були невдоволені договором і зажадали перегляду його умов. Росія змушена були погодитися на ці умови, оскільки вони погрожували їй війною. Влітку 1878 р. в Берліні відбулося засідання конгресу. Згідно із його рішеннями Болгарія була поділена на три частини, і лише Північна Болгарія отримувала незалежність. Територіальні здобутки Чорногорії та Сербії зменшувалися. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Англія отримувала острів Кіпр. У Закавказзі за Росією залишалися лише Карс, Ардаган і Батум.
Объяснение:
Объяснение:
«Церковь в конце XV– начале XVI в».
1. В н. 15 века центром Православия была Византия.
2. Резиденция вселенского патриарха находилась в Москве.
3. Русская православная церковь в н. 15 века была самостоятельна.
4. Главой русской православной церкви считался митрополит Киевский и всея Руси.
5. В 1325 г. резиденция митрополита Киевского перенесена в Новгород.
6. Флорентийская уния – объединение Католической и Православной церквей.
7. Церковный догмат – основное положение религии, принимаемое за непреложную истину.
8. Флорентийская уния была подписана в 1493 г.
9. Митрополит Исидор призывал москвичей принять Флорентийскую унию.
10. Флорентийская уния была принята русским духовенством.
11. В 1448 г. митрополитом Киевским и всея Руси был избран Григорий.
12. Митрополит Киевский и всея Руси был избран с согласия Константинополя.
13. Автокефалия – самостоятельная церковь.
14. С 1458 г. на Руси было два митрополита.
15. С к. 16 в. началось распространение ересей.