В 17 веке в реалистичной живописи создаются новые жанры живописи, какие?​

Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн. т вантажів та біля 500 млн. пасажирів.  Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин.  Ситуацію ускладнювало різке падіння обсягів перевезень і несвоєчасні розрахунки клієнтів за перевезення, що призвело до значних фінансових втрат та хронічних неплатежів до бюджету і невиплат заробітної плати.  Основним досягненням перших 5 років існування залізничного транспорту незалежної України було збереження цілісності галузі, закріпленої у 1996 році Законом України «Про залізничний транспорт».  Але економічні негаразди продовжувались. Наприкінці 90-х років галузь вразив вірус посередництва та бартеру. Обігові кошти вимивались комерційними структурами.  Переломним моментом для залізничного транспорту став квітневий, 2000 року, Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку.  Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же законодавчій базі і незначних зрушеннях в економіці держави, стабілізувати роботу залізничного транспорту, ліквідувати посередництво та бартеризацію і за короткий термін погасити борги до бюджету та по заробітній платі залізничникам.  Позитивні результати діяльності дозволили розпочати відновлення інфраструктури і технічних засобів. За кошти залізниць реконструйовано десятки вокзалів, серед яких столичний Київський вокзал, що став одним із кращих у Європі. Розпочато виготовлення сучасних пасажирських вагонів у Кременчуці, дизельних та електропоїздів у Луганську, електровозів у Дніпропетровську, колійної техніки у Старокраматорську.  Залізничний транспорт України - це: 6 залізниць, що об'єднують всі області України, 27 дирекцій залізничних перевезень,1666 станцій, 126 основних вокзалів, експлуатаційна протяжність головних колій - 22,3 тис. км, розгорнута протяжність колій - 30,3 тис. км, електрифікованих колій - 9169 км,68 локомотивних депо, 51 вагонне депо, 16 вагонних пасажирських депо, 43 дистанції енергопостачання, 69 дистанцій сигналізацій та зв'язку, 110 дистанцій колії,38 колійно-машинних станцій, 37 дистанцій цивільних споруд, 23 дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт, інвентарний парк вантажних вагонів - 174939 од., інвентарний парк пасажирських вагонів - 8429 од., інвентарний парк тепловозів - 2718 од., інвентарний парк електровозів - 1796 од., інвентарний парк електропоїздів - 1443 од., інвентарний парк дизель-поїздів - 186 од., середньоспискова чисельність працівників основної діяльності залізниць України - 375,9 тис. чол.,  Залізниці є базовою галуззю економіки України та найважливішим, стрижневим елементом транспортної системи. Саме на них припадає 85,1% вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та 54,5 % пасажирообігу.  За густотою залізниць Україна займає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до європейських країн: Франції, Італії, Румунії.  За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають 4 місце на Євроазійському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.  Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44%, морського та річкового - 45%.  На сьогодні реалії Укрзалізниці такі: прагнення збільшити темпи економічного розвитку галузі з абстрактної категорії в конкретну реальну перспективу.  Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України - це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг.  Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та р. Дунай.  Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції Українських залізниць у міжнародну транспортну систему.  Територією України проходять три залізничні міжнародні пан'європейські транспортні коридори (МТК) - № 3, 5, 9 і п'ять коридорів ОСЗ - №№ 3, 5, 7, 8, 10. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором № 7, який проходить по р. Дунаї.   

В земщину во­шли: Пе­чор­ский край с Пус­то­зерь­ем, Вят­ская зем­ля, Пермь, Го­ро­дец, Ниж­ний Нов­город, Ста­ро­дуб Ря­по­лов­ский, Му­ром, Вла­ди­мир, Ко­лом­на, Пронск, Ря­зань, Ту­ла, Сер­пу­хов, Обо­ленск, Одо­ев, Но­во­силь, Брянск, Смо­ленск, Тверь, Дмит­ров, Тор­жок, Ка­шин, Уг­лич, Во­дская, Ше­лон­ская и Де­рев­ская пя­ти­ны Нов­го­род­ской зем­ли, часть города Нов­го­род (Со­фий­ская сто­ро­на), Псков, Из­борск, Иван­го­род, Ко­по­рье, Ве­ли­кие Лу­ки. До февр. 1567 года в земщину вхо­ди­ла Ко­ст­ро­ма, до конца 1567 года - зем­ли Бо­ров­ско­го уезда и Ста­ри­ца, до 1568/1569 года - Бе­ло­озе­ро, до начала 1569 года - Рос­тов, Яро­славль и По­ше­хо­нье, до конца февраля 1571 года - Тор­го­вая сто­ро­на Нов­го­ро­да, Бе­жец­кая и Обо­неж­ская пя­ти­ны Нов­го­род­ской зем­ли. В земщину во­шла Мо­ск­ва, за ис­клю­че­ни­ем не­ко­то­рых рай­онов го­ро­да, ото­шед­ших в оп­рич­ни­ну (Чер­толь­ской улицы «до вспо­лья»; Ар­бат­ской улицы до До­ро­го­ми­лов­ско­го вспо­лья; ле­вой сто­ро­ны Ни­кит­ской улицы «до вспо­лья»; трёх сто­лич­ных сло­бод). Цен­тром земщины счи­та­лась Мо­ск­ва. На тер­ри­то­рию земщины из оп­рич­ни­ны при­ну­ди­тель­но пе­ре­се­ля­лись слу­жи­лые лю­ди, не вклю­чён­ные в со­став оп­рич­но­го дво­ра Ива­на IV. В от­ли­чие от оп­рич­ни­ков, при пе­ре­се­ле­ни­ях со­хра­няв­ших за со­бой вот­чи­ны и по­ме­стья в зем­ских уез­дах, зем­ские ут­ра­чи­ва­ли зем­ли в оп­рич­ных уез­дах. При уч­ре­ж­де­нии оп­рич­ни­ны с земщины был взят ог­ром­ный еди­но­вре­мен­ный на­лог «на подъ­ём» в 100 тысяч руб­лей.

Объяснение: