Работорговля как социально-экономическое явление уходит корнями в далекие, еще дописьменные времена. Первоначально рабство имело патриархальный характер, и рабы были фактически членами семьи, делившими с хозяевами труд, кров и пищу.
Постепенно, по мере того как количество рабов увеличивалось и возрастала их роль в экономике, отношения рабов и хозяев менялись. В отличие от патриархального, "классическое" рабство использует раба как средство получения прибыли, поэтому резко усиливается эксплуатация рабов и ухудшается их положение.
Древняя Греция и Рим, Месопотамия и Древний Китай были буквально выкормлены и выстроены рабами. По мнению древнегреческих философов и писателей, физический труд был позорным явлением. Так, древнегреческий писатель и философ Марк Теренций Варрон вообще относил рабов к говорящим сельскохозяйственным орудиям (к полуговорящим, по его классификации, относились волы, а к немым – телеги).
Мохандус Карамчанд Ганді (2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — один із керівників і ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплинула на національні і міжнародні рухи прихильників мирних змін.
Ганді був наймолодшою і улюбленою дитиною в сім’ї прем’єр-міністра невеликого князівства Порбандар. У маленького, некрасивого і сором’язливого хлопчика склалися надзвичайно близькі стосунки з обома батьками, особливо — з його глибоко релігійною матір’ю. Дві події вплинули на все його подальше життя: його одруження, яке за індуїстською традицією відбулося коли йому виповнилось 13 років (одружився з Кастурбай, своєю ровесницею), і смерть його батька через три роки після цього.
У сім’ї самого Ганді народилося четверо синів. Від найстаршого Ганді відмовився через пияцтво і розпустність. Старший син невдовзі помер від сифілісу.
4 вересня 1888-го року вісімнадцятирічний Ганді відплив із Бомбея в далекий незнаний світ.
Поїздка до Англії була свідомим вибором не лише родини, але й самого Ганді. Він уже позбувся наївного дитячого переконання, що англійці панують над індусами тому, що їдять м’ясо та палять тютюн. Але в чому ж сила Британської імперії, яка тоді була найпотужнішою державою світу (приблизно як сьогодні Сполучені Штати)? Ганді хотів збагнути підвалини тієї сили. А водночас здобути фах, який дозволяв би йому якнайкраще служити своєму знедоленому народові. Удома його чекали рідні, мати, дружина та маленький син.
Работорговля как социально-экономическое явление уходит корнями в далекие, еще дописьменные времена. Первоначально рабство имело патриархальный характер, и рабы были фактически членами семьи, делившими с хозяевами труд, кров и пищу.
Постепенно, по мере того как количество рабов увеличивалось и возрастала их роль в экономике, отношения рабов и хозяев менялись. В отличие от патриархального, "классическое" рабство использует раба как средство получения прибыли, поэтому резко усиливается эксплуатация рабов и ухудшается их положение.
Древняя Греция и Рим, Месопотамия и Древний Китай были буквально выкормлены и выстроены рабами. По мнению древнегреческих философов и писателей, физический труд был позорным явлением. Так, древнегреческий писатель и философ Марк Теренций Варрон вообще относил рабов к говорящим сельскохозяйственным орудиям (к полуговорящим, по его классификации, относились волы, а к немым – телеги).
Объяснение:
Мохандус Карамчанд Ганді (2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — один із керівників і ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплинула на національні і міжнародні рухи прихильників мирних змін.
Ганді був наймолодшою і улюбленою дитиною в сім’ї прем’єр-міністра невеликого князівства Порбандар. У маленького, некрасивого і сором’язливого хлопчика склалися надзвичайно близькі стосунки з обома батьками, особливо — з його глибоко релігійною матір’ю. Дві події вплинули на все його подальше життя: його одруження, яке за індуїстською традицією відбулося коли йому виповнилось 13 років (одружився з Кастурбай, своєю ровесницею), і смерть його батька через три роки після цього.
У сім’ї самого Ганді народилося четверо синів. Від найстаршого Ганді відмовився через пияцтво і розпустність. Старший син невдовзі помер від сифілісу.
4 вересня 1888-го року вісімнадцятирічний Ганді відплив із Бомбея в далекий незнаний світ.
Поїздка до Англії була свідомим вибором не лише родини, але й самого Ганді. Він уже позбувся наївного дитячого переконання, що англійці панують над індусами тому, що їдять м’ясо та палять тютюн. Але в чому ж сила Британської імперії, яка тоді була найпотужнішою державою світу (приблизно як сьогодні Сполучені Штати)? Ганді хотів збагнути підвалини тієї сили. А водночас здобути фах, який дозволяв би йому якнайкраще служити своєму знедоленому народові. Удома його чекали рідні, мати, дружина та маленький син.