Передумови розпочалися на території Китаю. Однак, без оголошення війни, Велика Британія розпочала військові дії.
Пояснення:
Опіумні війни – це два збройні конфлікти в Китаї в середині 19 століття між силами західних країн і династією Цін, яка керували Китаєм з 1644 по 1911/12. Перша опіумна війна (1839–42) велася між Китаєм та Британією, а друга війна (1856–60) велася Великобританію та Францію проти Китаю. У кожному випадку іноземні держави перемагали та здобували комерційні привілеї та юридичні та територіальні поступки від Китаю. Конфлікти поклали початок ері нерівних договорів та інших набігів на суверенітет династії Цін, які до послабити і в кінцевому рахунку скинути династію на користь республіканського устрою Китаю на початку 20 століття.
Велика Британія виграла першу опіумну війну. Торгівля опіумом продовжувалась, і Китай повинен був відшкодувати Великобританії втрати, віддати Гонконг британцям та збільшити кількість договірних портів, де англійці могли торгувати та проживати. Великобританія та Франція виграли другу опіумну війну. Висновок: легалізація торгівлі опіумом та забезпечення відкриття більшої кількості портів в Китаї, закордонні подорожі на китайській території, проживання західних посланців у Пекіні та свободу пересування для християнських місіонерів. Китай також надав Великобританії південну частину півострова Коулун, прилеглу до Гонконгу.
Мария I, она же Мария Тюдор или «Кровавая Мэри», была дочерью Генриха 8 и Екатерины Арагонской. Она заняла английский трон после смерти своего сводного брата Эдуарда 6 в 1553 году. Мария I, фактически была убита, когда ее отец развелся с матерью, чтобы жениться на Анне Болейн. Генрих 8 утверждал, что брак был кровосмесительным и незаконным.
Мария была названа наследницей престола после смерти ее младшего сводного брата Эдварда - но только после того, как она согласилась признать их отца главой церкви. Тем не менее, Мария оставалась набожной католичкой.
Марию I помнят за попытку повернуть реформацию вспять и вернуть Англию к католицизму. Она восстановила папское превосходство, отказалась от звания Верховного Главы Церкви и вновь назначала римско-католических епископов. Мария также реанимировала старые законы о ереси. В течение следующих трех с половиной лет сотни протестантов были сожжены на костре.
В возрасте 37 лет, когда она взошла на престол и не вышла замуж, Мария знала, что для того, чтобы помешать своей преемнице-протестантке Елизавете занять престол, ей нужно было выйти замуж и родить наследника. В 1554 году она жениться на испанском короле Филиппе, который в 1556 году должен был унаследовать трон этой нации от своего отца Карла V. Но, наследника так и не было.
В апреле 1554 года парламент Марии принял Закон о королевской власти, который закрепил в законе, что королевы удерживали власть так же полностью, целиком и абсолютно, как и их предшественники-мужчины, тем самым устанавливая независимую от пола власть короны.
Она также улучшила состояние экономики и армии, восстановила флот и успешно управляла своим парламентом. Закрепив трон, Мария обеспечила продолжение короны по законной линии наследования Тюдоров.
Мария умерла 17 ноября 1558 года, возможно, от рака, оставив корону своей сводной сестре Елизавете.
Відповідь:
Передумови розпочалися на території Китаю. Однак, без оголошення війни, Велика Британія розпочала військові дії.
Пояснення:
Опіумні війни – це два збройні конфлікти в Китаї в середині 19 століття між силами західних країн і династією Цін, яка керували Китаєм з 1644 по 1911/12. Перша опіумна війна (1839–42) велася між Китаєм та Британією, а друга війна (1856–60) велася Великобританію та Францію проти Китаю. У кожному випадку іноземні держави перемагали та здобували комерційні привілеї та юридичні та територіальні поступки від Китаю. Конфлікти поклали початок ері нерівних договорів та інших набігів на суверенітет династії Цін, які до послабити і в кінцевому рахунку скинути династію на користь республіканського устрою Китаю на початку 20 століття.
Велика Британія виграла першу опіумну війну. Торгівля опіумом продовжувалась, і Китай повинен був відшкодувати Великобританії втрати, віддати Гонконг британцям та збільшити кількість договірних портів, де англійці могли торгувати та проживати. Великобританія та Франція виграли другу опіумну війну. Висновок: легалізація торгівлі опіумом та забезпечення відкриття більшої кількості портів в Китаї, закордонні подорожі на китайській території, проживання західних посланців у Пекіні та свободу пересування для християнських місіонерів. Китай також надав Великобританії південну частину півострова Коулун, прилеглу до Гонконгу.
Мария I, она же Мария Тюдор или «Кровавая Мэри», была дочерью Генриха 8 и Екатерины Арагонской. Она заняла английский трон после смерти своего сводного брата Эдуарда 6 в 1553 году. Мария I, фактически была убита, когда ее отец развелся с матерью, чтобы жениться на Анне Болейн. Генрих 8 утверждал, что брак был кровосмесительным и незаконным.
Мария была названа наследницей престола после смерти ее младшего сводного брата Эдварда - но только после того, как она согласилась признать их отца главой церкви. Тем не менее, Мария оставалась набожной католичкой.
Марию I помнят за попытку повернуть реформацию вспять и вернуть Англию к католицизму. Она восстановила папское превосходство, отказалась от звания Верховного Главы Церкви и вновь назначала римско-католических епископов. Мария также реанимировала старые законы о ереси. В течение следующих трех с половиной лет сотни протестантов были сожжены на костре.
В возрасте 37 лет, когда она взошла на престол и не вышла замуж, Мария знала, что для того, чтобы помешать своей преемнице-протестантке Елизавете занять престол, ей нужно было выйти замуж и родить наследника. В 1554 году она жениться на испанском короле Филиппе, который в 1556 году должен был унаследовать трон этой нации от своего отца Карла V. Но, наследника так и не было.
В апреле 1554 года парламент Марии принял Закон о королевской власти, который закрепил в законе, что королевы удерживали власть так же полностью, целиком и абсолютно, как и их предшественники-мужчины, тем самым устанавливая независимую от пола власть короны.
Она также улучшила состояние экономики и армии, восстановила флот и успешно управляла своим парламентом. Закрепив трон, Мария обеспечила продолжение короны по законной линии наследования Тюдоров.
Мария умерла 17 ноября 1558 года, возможно, от рака, оставив корону своей сводной сестре Елизавете.