одна из самых вдохновенных картин серова, полная динамики и жизни, была в свое время так же мало оценена по достоинству, как и другие его работы, признанные сегодня лучшими. она была заказана серову для издательства кнебеля, выпускавшего серию картин-пособий для школьников. он писал его в течение осени и зимы 1907 года. но постепенно темперный набросок развернулся в настоящее монументальное полотно, производящее впечатление гигантской фрески с фигурами в натуральную величину.
в центре композиции изображена фигура «престрашного царя» петра великого. с дубинкой в руке петр шагает по отмели, направляясь к месту стройки своего детища – «санкт-питербурха». голова с развевающимися по ветру волосами и горящие глаза то страшное и властное выражение, которое подчеркивалось современниками.
фигура царя – единственная, прописанная четко и . следом за царем изображены в общих силуэтных формах несколько людей, одетых в иностранные платья, — «знатные мастера всех художеств», которые были «выписаны из-за моря» для строительства новой столицы. сгущено цветистая гамма позволяет воспринимать их как единую толпу и противопоставлять одинокой и самодостаточной фигуре царя.
большую монументальность картине придает необычный ракурс композиции: зритель словно смотрит на изображенных людей снизу вверх. этому способствует низкая линия горизонта и приглушенные цвета. на заднем плане вдали полным ходом идет стройка. на переднем плане – вода. первоначально на ней была изображена большая лодка с гребцами – измученными мужиками в рваных рубахах, которые должны были напоминать зрителю, какой ценой построен великий город. но общее впечатление от картины портилось: лодка вносила что-то от дешевой иллюстрации, а художник стремился к монументальности.
подготовка к изображению царя настолько увлекла серова, что личность петра i стала предметом еще ряда этюдов и рисунков, написанных позже («петр i в монплезире», «петр i верхом», «спуск корабля петром великим», т.н. «кубок большого орла» и
другой вариант.
одет царь с подобающим размахом: дорогой сюртук, добротная обувь, туго набитые всякими нужными вещами карманы, мало ли что может пригодиться в постройке города? фигуру петра не гнет сильный ветер, что говорит о крепости его помыслов. зато его не могут сопротивляться стихии, они согнулись, закутались в дорогие одежды, пытаются не отставать от своего руководителя. то, что погода неспокойная видно и по морю, покрывшемуся мелкой рябью.
на заднем плане уже заметны первые здания, построенные в городе. уже видны шпили некоторых строений. идет строительство судоходных верфей. ведь петр не случайно решил возвести город именно на море. это выгодный и политический центр.
Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695-1700 коштом гетьмана І. Мазепи.
У 1738 на території монастиря був відкритий колегіум, який розмістився у дерев'яній будівлі. Однак у 1748 сталася пожежа, яка знищила всі дерев'яні будівлі монастиря. Нова цегляна споруда колегіуму постала у 1753-1757 завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу.
У 1753 у колегіумі при монастирі викладав піїтику (мистецтво складання віршів) український поет і філософ Г. С. Сковорода.
Остаточно ансамбль було сформовано після будівництва дзвіниці у 1770-1776.
У 1782 до східного боку дзвіниці прибудували Варваринську церкву.
У к. XVIII - п. ХІХ ст. із східного боку монастирської території був побудований двоповерховий корпус. Цого нижній поверх займали торгові ряди, верхній - бурса (гуртожиток), а з к. ХІХ ст. - монастирська школа. Монастир був обнесений високою цегляною стіною.
У 1916 торгові ряди зі школою згоріли, а їхні рештки були розібрані.
Під час ІІ світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці.
Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954-1964.
У 1970 у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди.
У приміщенні Вознесенського собору у 1975 була розгорнута діорама "Битва за Дніпро" (худ. Мальцев П., Присєкін М.). На полотні довжиною 28 і висотою 7 метрів зображено момент масової переправи радянських військ через Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава-Хмельницького восени 1943 року.
Нині комплекс складається з Вознесенського собору (музей-діорама), дзвіниці і колегіуму (музей Г. Сковороди).
Вознесенський собор - яскрава пам'ятка у стилі українського бароко. Цегляний, тинькований, дев'ятикамерний. Увінчує будівлю купол на дуже високому гранчастому барабані. Рамена хреста завершені високими хвилястої форми фронтонами. Стіни розчленовані пласкими розкрепованими пілястрами. Портали і ліпні обрамлення вікон і барабану купола були виконані у першій третині XVIII ст. під час ремонту.
Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму. Цегляна, тинькована, в плані наближається до квадрату з увігнутими сторонами, триярусна, завершена куполом. Перший ярус із арковим отвором, рустований. Яруси увінчують розкреповані карнизи. Будівлю прикрашають колони і пілястри (у другому ярусі іонічні, у третьому - коринфські).
Колегіум цегляний, тинькований, витягнутий в плані, з трьома окремими входами, обрамленими порталами з ліпниною (рослинний орнамент та символи наук). Чотири великі аудиторії перекриті напівциркульними склепіннями з розпалубками над великими вікнами.
описание картины серова в.а. «петр i»
одна из самых вдохновенных картин серова, полная динамики и жизни, была в свое время так же мало оценена по достоинству, как и другие его работы, признанные сегодня лучшими. она была заказана серову для издательства кнебеля, выпускавшего серию картин-пособий для школьников. он писал его в течение осени и зимы 1907 года. но постепенно темперный набросок развернулся в настоящее монументальное полотно, производящее впечатление гигантской фрески с фигурами в натуральную величину.
в центре композиции изображена фигура «престрашного царя» петра великого. с дубинкой в руке петр шагает по отмели, направляясь к месту стройки своего детища – «санкт-питербурха». голова с развевающимися по ветру волосами и горящие глаза то страшное и властное выражение, которое подчеркивалось современниками.
фигура царя – единственная, прописанная четко и . следом за царем изображены в общих силуэтных формах несколько людей, одетых в иностранные платья, — «знатные мастера всех художеств», которые были «выписаны из-за моря» для строительства новой столицы. сгущено цветистая гамма позволяет воспринимать их как единую толпу и противопоставлять одинокой и самодостаточной фигуре царя.
большую монументальность картине придает необычный ракурс композиции: зритель словно смотрит на изображенных людей снизу вверх. этому способствует низкая линия горизонта и приглушенные цвета. на заднем плане вдали полным ходом идет стройка. на переднем плане – вода. первоначально на ней была изображена большая лодка с гребцами – измученными мужиками в рваных рубахах, которые должны были напоминать зрителю, какой ценой построен великий город. но общее впечатление от картины портилось: лодка вносила что-то от дешевой иллюстрации, а художник стремился к монументальности.
подготовка к изображению царя настолько увлекла серова, что личность петра i стала предметом еще ряда этюдов и рисунков, написанных позже («петр i в монплезире», «петр i верхом», «спуск корабля петром великим», т.н. «кубок большого орла» и
другой вариант.
одет царь с подобающим размахом: дорогой сюртук, добротная обувь, туго набитые всякими нужными вещами карманы, мало ли что может пригодиться в постройке города? фигуру петра не гнет сильный ветер, что говорит о крепости его помыслов. зато его не могут сопротивляться стихии, они согнулись, закутались в дорогие одежды, пытаются не отставать от своего руководителя. то, что погода неспокойная видно и по морю, покрывшемуся мелкой рябью.
на заднем плане уже заметны первые здания, построенные в городе. уже видны шпили некоторых строений. идет строительство судоходных верфей. ведь петр не случайно решил возвести город именно на море. это выгодный и политический центр.
Відповідь: XVIII ст.) Переяслав-Хмельницький.
18-09-2008 17:49
Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695-1700 коштом гетьмана І. Мазепи.
У 1738 на території монастиря був відкритий колегіум, який розмістився у дерев'яній будівлі. Однак у 1748 сталася пожежа, яка знищила всі дерев'яні будівлі монастиря. Нова цегляна споруда колегіуму постала у 1753-1757 завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу.
У 1753 у колегіумі при монастирі викладав піїтику (мистецтво складання віршів) український поет і філософ Г. С. Сковорода.
Остаточно ансамбль було сформовано після будівництва дзвіниці у 1770-1776.
У 1782 до східного боку дзвіниці прибудували Варваринську церкву.
У к. XVIII - п. ХІХ ст. із східного боку монастирської території був побудований двоповерховий корпус. Цого нижній поверх займали торгові ряди, верхній - бурса (гуртожиток), а з к. ХІХ ст. - монастирська школа. Монастир був обнесений високою цегляною стіною.
У 1916 торгові ряди зі школою згоріли, а їхні рештки були розібрані.
Під час ІІ світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці.
Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954-1964.
У 1970 у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди.
У приміщенні Вознесенського собору у 1975 була розгорнута діорама "Битва за Дніпро" (худ. Мальцев П., Присєкін М.). На полотні довжиною 28 і висотою 7 метрів зображено момент масової переправи радянських військ через Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава-Хмельницького восени 1943 року.
Нині комплекс складається з Вознесенського собору (музей-діорама), дзвіниці і колегіуму (музей Г. Сковороди).
Вознесенський собор - яскрава пам'ятка у стилі українського бароко. Цегляний, тинькований, дев'ятикамерний. Увінчує будівлю купол на дуже високому гранчастому барабані. Рамена хреста завершені високими хвилястої форми фронтонами. Стіни розчленовані пласкими розкрепованими пілястрами. Портали і ліпні обрамлення вікон і барабану купола були виконані у першій третині XVIII ст. під час ремонту.
Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму. Цегляна, тинькована, в плані наближається до квадрату з увігнутими сторонами, триярусна, завершена куполом. Перший ярус із арковим отвором, рустований. Яруси увінчують розкреповані карнизи. Будівлю прикрашають колони і пілястри (у другому ярусі іонічні, у третьому - коринфські).
Колегіум цегляний, тинькований, витягнутий в плані, з трьома окремими входами, обрамленими порталами з ліпниною (рослинний орнамент та символи наук). Чотири великі аудиторії перекриті напівциркульними склепіннями з розпалубками над великими вікнами.
Пояснення: не знаю ли это