Отношение сенеки к рабам было дружественным. в сочинении «о благодеяниях» сенека приводит многочисленные примеры великодушного отношения рабов к своим хозяевам, особенно во время гражданских войн, в обстановке всеобщей жестокости и одичания: «добродетель никому не заказана, и что раб также может быть справедливым и великодушным». теперь скажет кто-нибудь, что я зову рабов к освобождению и хочу низринуть с высоты их хозяев, так как я сказал: пусть они лучше почитают своего господина, чем боятся. не будут ли они, скажут после этого, почитать своих господ как каких-нибудь лиц, вверенных их охране, или как тех, которые приходят передать свои благожелания людям властным. кто способен так говорить, забывает, что для господ не может быть недостаточно того, что достаточно для бога, к которому мы стремимся любовью и почитанием». сенека настаивает на том, чтобы раб почитал своего господина так, как почитают высшего. что касается того, почему гладиатор написал имя сенеке
Пантелеймо́н Олекса́ндрович Кулі́ш (26 липня (7 серпня) 1819 Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, — 2 (14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області) — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії.
Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві[2], «одним із корифеїв нашої літератури»[3]. Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами.
Член Сербської академії наук та мистецтв (від 1892).
Відповідь:
Пантелеймо́н Олекса́ндрович Кулі́ш (26 липня (7 серпня) 1819 Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, — 2 (14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області) — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії.
Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві[2], «одним із корифеїв нашої літератури»[3]. Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами.
Член Сербської академії наук та мистецтв (від 1892).