Віднайдіть ЗАЙВЕ серед стратегічних планів Хлопоманів А Ліквідація царизму Б Збирання етнографічного матеріалу В Навчання юнаків в національному напрям і у тілік - Г об'єднання з українцям и під австрійської території
Реформы 1860-70-х гг. стали результатом своеобразного компромисса между либералами-реформаторами и консерваторами. Отмена крепостного права и другие реформы 1860-70-х гг. создали условия для развития капиталистических отношений, ускоренной модернизации экономики страны. Однако преобразования мало коснулись социально-политической сферы: оставались незыблемыми самодержавие, помещичье землевладение, сословное деление общества, сохранялись пережитки крепостничества, тормозившие процесс поступательного развития страны. По мере развития страны это противоречие углублялось и становилось причиной социальных катаклизмов.
При Александре II завершилось присоединение Кавказа. Россия расширила свое влияние на востоке; в Россию вошли Туркестан, Приамурье, Уссурийский край, Курильские острова в обмен на южную часть Сахалина. Во время Гражданской войны в Америке Александр, вопреки политике Великобритании и Франции, решительно поддержал правительство США. Когда война закончилась, он продал США Аляску и Алеутские острова (1867).
Царствование Александра, несмотря на все либеральные реформы, было отмечено ростом революционного движения. На жизнь государя неоднократно покушались; в 1880 он лишь случайно избежал смерти, когда террорист «Народной воли» Степан Халтурин произвел взрыв в Зимнем дворце. Александр II был убит народовольцами 1 (13) марта 1881.
Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.
Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.
Реформы 1860-70-х гг. стали результатом своеобразного компромисса между либералами-реформаторами и консерваторами. Отмена крепостного права и другие реформы 1860-70-х гг. создали условия для развития капиталистических отношений, ускоренной модернизации экономики страны. Однако преобразования мало коснулись социально-политической сферы: оставались незыблемыми самодержавие, помещичье землевладение, сословное деление общества, сохранялись пережитки крепостничества, тормозившие процесс поступательного развития страны. По мере развития страны это противоречие углублялось и становилось причиной социальных катаклизмов.
При Александре II завершилось присоединение Кавказа. Россия расширила свое влияние на востоке; в Россию вошли Туркестан, Приамурье, Уссурийский край, Курильские острова в обмен на южную часть Сахалина. Во время Гражданской войны в Америке Александр, вопреки политике Великобритании и Франции, решительно поддержал правительство США. Когда война закончилась, он продал США Аляску и Алеутские острова (1867).
Царствование Александра, несмотря на все либеральные реформы, было отмечено ростом революционного движения. На жизнь государя неоднократно покушались; в 1880 он лишь случайно избежал смерти, когда террорист «Народной воли» Степан Халтурин произвел взрыв в Зимнем дворце. Александр II был убит народовольцами 1 (13) марта 1881.
Объяснение:
Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.
Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.