В) допустим ли подобный протест луддитов против снижения заработков или даже увольнения? м остановить промышленную революцию? ответ должен быть развернутым, содержать не менее 2-х умозаключений.
Основним соціальним розподілом у Римі став розподіл на вільних і рабів. Єдність вільних громадян Риму (квиритів) деякий час підтримувалася існуванням їхньої колективної власності на землю і рабів, що належали державі. Проте з часом колективна власність на землю ставала фіктивною, громадський земельний фонд переходив до окремих власників, поки, нарешті, аграрний закон 3 року до н.е. не ліквідував його, остаточно затвердивши приватну власність.
Вільні в Римі розпадалися на дві соціально-класові групи: верхівку рабовласників ( землевласників, торговців) і дрібних виробників (хліборобів і ремісників ), що становили більшість суспільства. До останніх примикала міська біднота, пролетарі. Через те, що рабство спочатку мало патріархальний характер, боротьба між великими рабовласниками і дрібними виробниками, які найчастіше самі обробляли землю і працювали в майстернях, довгий час становила основний зміст історії Римської республіки. Тільки з часом протиріччя між рабами і рабовласниками виступає на перший план. Раби в період республіки перетворюються на основний пригноблений і експлуатований клас. Головним джерелом рабства був військовий полон. Так, після розгрому Карфагена в рабство було звернуто 55 000 осіб, а всього в II-I ст. до н. е. - більше півмільйона.
В августе 1466 года скончался первый крымский хан Хаджи I Герай (1441—1466). Осенью крымские беи избрали новым ханом его старшего сына Нур-Девлета[2]. Его младший брат Менгли Герай, шестой сын Хаджи Герая, начал борьбу за крымский ханский престол[2]. Нур-Девлет опирался на поддержку ханов Большой Орды, а Менгли Герай пользовался поддержкой крымской знати.
В 1467 году он сверг старшего брата Нур-Девлета и занял ханскую столицу Кырк-Ер, однако первая попытка овладеть троном оказалось неудачной. Вскоре Нур-Девлет вернулся и изгнал своего младшего брата-соперника[2]. Менгли Герай бежал в Каффу, где обратился за военной к генуэзцам[2]. Кроме того, крупные крымские беи во главе с Мамак-беем Ширином, недовольные политикой Нур-Девлета, также выступили в поддержку Менгли Герая[2]. Утвердиться на престоле Менгли Герай смог через два года, переманив на свою сторону крымскую знать.
В июне 1468 года Менгли Герай с большой делегацией крымских беев прибыл в Каффу[2]. Генуэзский консул Джентиле Камилла принял гостей с большими почестями[2]. В Каффе крымские беи торжественно избрали Менгли Герая ханом[2]. Вскоре Менгли Герай с генуэзским отрядом и бейскими дружинами двинулся в поход на Кырк-Ер. Нур-Девлет оборонялся, и борьба между братьями продолжалась с середины лета до конца года[3]. В начале 1469 года Менгли Герай занял ханскую столицу и изгнал оттуда Нур-Девлета[3]. Нур-Девлет бежал из Кырк-Ера на Северный Кавказ, откуда обратился за к османскому султану Мехмеду II Фатиху в борьбе против Менгли Герая и его союзников-генуэзцев[3]. Каффский консул организовал военный поход на свои северокавказские владения, во время которого был взят в плен сам Нур-Девлет вместе с тремя младшими братьями. Нур-Девлет был доставлен в Каффу и заключён под стражу[3]. Вскоре Нур-Девлет с братьями был перевезен в крепость Солдайю[4].
Основним соціальним розподілом у Римі став розподіл на вільних і рабів. Єдність вільних громадян Риму (квиритів) деякий час підтримувалася існуванням їхньої колективної власності на землю і рабів, що належали державі. Проте з часом колективна власність на землю ставала фіктивною, громадський земельний фонд переходив до окремих власників, поки, нарешті, аграрний закон 3 року до н.е. не ліквідував його, остаточно затвердивши приватну власність.
Вільні в Римі розпадалися на дві соціально-класові групи: верхівку рабовласників ( землевласників, торговців) і дрібних виробників (хліборобів і ремісників ), що становили більшість суспільства. До останніх примикала міська біднота, пролетарі. Через те, що рабство спочатку мало патріархальний характер, боротьба між великими рабовласниками і дрібними виробниками, які найчастіше самі обробляли землю і працювали в майстернях, довгий час становила основний зміст історії Римської республіки. Тільки з часом протиріччя між рабами і рабовласниками виступає на перший план. Раби в період республіки перетворюються на основний пригноблений і експлуатований клас. Головним джерелом рабства був військовий полон. Так, після розгрому Карфагена в рабство було звернуто 55 000 осіб, а всього в II-I ст. до н. е. - більше півмільйона.
В августе 1466 года скончался первый крымский хан Хаджи I Герай (1441—1466). Осенью крымские беи избрали новым ханом его старшего сына Нур-Девлета[2]. Его младший брат Менгли Герай, шестой сын Хаджи Герая, начал борьбу за крымский ханский престол[2]. Нур-Девлет опирался на поддержку ханов Большой Орды, а Менгли Герай пользовался поддержкой крымской знати.
В 1467 году он сверг старшего брата Нур-Девлета и занял ханскую столицу Кырк-Ер, однако первая попытка овладеть троном оказалось неудачной. Вскоре Нур-Девлет вернулся и изгнал своего младшего брата-соперника[2]. Менгли Герай бежал в Каффу, где обратился за военной к генуэзцам[2]. Кроме того, крупные крымские беи во главе с Мамак-беем Ширином, недовольные политикой Нур-Девлета, также выступили в поддержку Менгли Герая[2]. Утвердиться на престоле Менгли Герай смог через два года, переманив на свою сторону крымскую знать.
В июне 1468 года Менгли Герай с большой делегацией крымских беев прибыл в Каффу[2]. Генуэзский консул Джентиле Камилла принял гостей с большими почестями[2]. В Каффе крымские беи торжественно избрали Менгли Герая ханом[2]. Вскоре Менгли Герай с генуэзским отрядом и бейскими дружинами двинулся в поход на Кырк-Ер. Нур-Девлет оборонялся, и борьба между братьями продолжалась с середины лета до конца года[3]. В начале 1469 года Менгли Герай занял ханскую столицу и изгнал оттуда Нур-Девлета[3]. Нур-Девлет бежал из Кырк-Ера на Северный Кавказ, откуда обратился за к османскому султану Мехмеду II Фатиху в борьбе против Менгли Герая и его союзников-генуэзцев[3]. Каффский консул организовал военный поход на свои северокавказские владения, во время которого был взят в плен сам Нур-Девлет вместе с тремя младшими братьями. Нур-Девлет был доставлен в Каффу и заключён под стражу[3]. Вскоре Нур-Девлет с братьями был перевезен в крепость Солдайю[4].