+ В исторической науке существуют дискуссионные проблемы, по которым высказываются различные, часто противоречивые точки зрения. Ниже приведена одна из спорных точек зрения, существующих в исторической науке.
«Политика гласности развитию духовной сферы общества».
Используя исторические знания, приведите два аргумента, которыми можно подтвердить данную точку зрения, и два аргумента, которыми можно опровергнуть её. При изложении аргументов обязательно используйте исторические факты. ответ запишите в следующем виде.
Аргументы в подтверждение:
1)
2)
Аргументы в опровержение:
1)
1.Москва и Тверь боролись за ярлык на великое княжение, который давали в орде. Ярлык давал право сбора общерусской дани. Это значило возможность экономического и военного роста княжества.2.Причины возвышения Москвы: отсутствие распрей в московском княжестве,покровительственное отношение ордынских ханов к московским князьям, мудрость князей, выгодное географическое положение, Москва - резиденция русского митрополита.3. Тактика состояла в том, чтобы измотать противника обороной, заставить ввести в бой все силы - а потом нанести решающий удар. Дмитрий Донской применил фланговый,тыловой удар Резервным Полком. А затем погоня за уцелевшими с целью их полного уничтожения.4.Образование единого государства влечет за собой необходимость обмена между крестьянином и ремесленником, то есть между городом и деревней. Этот обмен происходит в форме торговли, которая в данный период соответственно усиливается. На базе обмена создаются местные рынки. Естественное разделение труда между отдельными районами страны, образует экономические связи в масштабе всей Руси. Установление данных связей также развитию внешней торговли. Все это настоятельно требовало политического объединения русских земель. В этом были заинтересованы дворяне, купцы, ремесленники.5.Венчание на царствование Ивана IV митрополитом Макарием происходило по византийскому обряду имело огромное значение для укрепления международного авторитета России. В глазах Ивана IV он сам, и вся страна были приемниками могущества Византии.6. В государстве произошло множество изменений: власть полностью перешла в Москву в руки великого князя, были приняты существенные изменения в вопросах землевладения (наступала эпоха феодализма) и т.д. Старые законы больше не могли регулировать новую социально-экономическую систему, поэтому нужно было создать более новый, более совершенный источник права.Судебник 1550 года подтверждал обязательственное право, права феодалов и положение о закрепощении крестьян и Юрьевом Дне.7.Кормление - система вознаграждения бояр-администраторов путем предоставления им права облагать в свою пользу население управляемой ими местности. Местничество - порядок распределения служебных мест с учётом происхождения и служебного положения предков лица.Кормление было отменено в 1556г. Иваном Грозным. В руках кормленщиков была вся полнота власти на местах, и их деятельность была направлена больше на увеличение личного достояния, чем на государственные интересы. 8. Причина была в том, что Россия хотела заполучить Балтийские гавани, те самым получить возможность беспрепятственной торговли с другими странами. Война закончилась поражением России.9. Присоединение Сибирского ханства, Астраханского и Казанского княжеств укрепило безопасность русского государства, открыло пути для прямых торговых и политических связей с восточными странами. Волга во всем ее протяжении стала русской рекой. В состав Русского государства вошли народы, населявшее территорию Поволжья.
Подробнее - на -
Объяснение:
Объяснение:
Українське суспільство ХІV-ХV ст. було неоднорідним та строкатим. Його основними станами були шляхта, духовенство, міщани й селяни. Стани відповідали соціально-правовим групам людей, які відрізнялися між собою майновим становищем у суспільстві, а також різними правами й обов’язками. У різних регіонах, які входили до складу різних країн, соціальна структура населення мала свої певні відмінності та особливості формування й становлення, що було зумовлено різницею в їхньому суспільному та економічному розвитку.
Магнати
представники шляхетського походження, родової й багатої знаті, великі землевласники.
Шляхта
провідний привілейований суспільний стан, що складався із вихідців різних соціальних груп, яким надавалися широкі політичні, майнові права та свободи і які несли військову службу.
Князі (титулована знать)
становили єдиний замкнутий стан, тому ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було стати князем, оскільки цього статусу міг набути тільки син князя (за кровним спадковим принципом).
Пани (заможна шляхта)
найзаможніші феодали, які вирізнялися родовитістю та спадковим землеволодінням; були членами великокняжої ради та брали участь у військових походах із власними військовими загонами.
Зем’яни (середня шляхта)
нащадки слуг, які здійснювали військову службу, завдяки чому отримували спадкове землеволодіння та певні шляхетські привілеї.
Бояри (дрібна шляхта)
виконували різного роду доручення та особисто несли військову службу; у своїх володіннях мали певні земельні наділи за рахунок виконання своїх обов’язків перед королем чи князем.
Духовенство
«церковні люди», – окремий привілейований стан у суспільстві, не підлягав світському суду, мав свою власну ієрархію.
Чорне
ченці та черниці.
Біле
світські парафіяльні священики.
Міщани
міське населення, яке займалися ремісничою та торговою діяльністю.
Патриціат
найзаможніші та найвпливовіші купці і ремісники.
Бюргерство
цехові майстри та середній клас населення.
Міський плебс
дрібні торговці, ремісники, вільні селяни.
Селяни
домінуюча частина населення, серед якого були як особисто вільні селяни, так і ті, що були прикріплені до свого наділу, відповідно – феодала.
Слуги
селяни, які відбували особисту службу при своєму господарі, у разі потреби виступали із ним у військовий похід та виконували різного роду доручення.
Данники
сплачували данину за користування землею, а також мисливськими й бортними угіддями; натуральна данина поступово витісняється грошовою платою.
Тяглі
відробляли панщину, та працювали в господарстві свого господаря здійснюючи «тяглу» службу, тобто разом зі своєю худобою обробляли землю, сплачували податки та виконували різного роду повинності.