В составе огузов, по сведениям Махмуда Кашгари, было 24 племени 2 В городах в Семиречье сформировался тюркско-согдийский культурный
комплекс
3 Города были неразрывно связаны с кочевым миром
4 Скот был в общинной собственности
5 Для воспитания наследников в огузском государстве назначались кюль-еркины. верно/неверно
Ідея встановити пам'ятник Данилу Романовичу з'явилася ще у 1947 році[1]. 1999 року Львівська міська влада, Спілка архітекторів та Спілка художників України оголосили всеукраїнський конкурс на проект пам'ятника. Спорудження монумента було приурочено до 800-річчя від дня народження Данила Романовича у 2001 році. Серед локацій, для встановлення пам'ятника, розглядалися площі Соборна та Старий ринок, а також Високий замок.
Під час проведення конкурсу було розглянуто понад 20 проектів пам'ятника, які подавалися на конкурс анонімно, під девізами. Всі проекти були виставлені у Львівському палаці мистецтв на суд глядачів - професіоналів і любителів, були враховані багато різних варіантів і пропозицій.
Авторитетне журі зупинило свій вибір на композиції авторської групи скульпторів Василя Ярича, Романа Романовича та архітектора Яреми Чурилика, які стали переможцями конкурсу.
Проект-переможець — молодий воїн, піднятий на стременах, мудрий та войовничий князь, який вдало відображає історичну епоху в цілому. 5-метрова скульптура у бронзі була відлита в короткий термін: виготовлення пам'ятника повністю взяла на себе Львівська кераміко-скульптурна фабрика.
Відкрили пам'ятник під час Міжнародного економічного форуму з питань прикордонного співробітництва 29 жовтня 2001 року.
Катехизис революционера» — устав революционной организации «Народная расправа», составленный Сергеем Нечаевым в 1869 году.
Этот документ рассматривался Нечаевым как «общая», вступительная часть к уставу общества «Народная расправа».
В «Катехизисе революционера» впервые в русской истории была сформулирована программа широкомасштабного террора с огромными человеческими жертвами ради «светлого будущего всего человечества». Войти в царство нечаевского социализма суждено было не всем. Ещё до начала революции подпольщики готовы были «истребить целую орду грабителей казны, подлых народных тиранов», а заодно «избавиться тем или иным путём от лжеучителей, доносчиков, предателей, грязнящих знамя истины».