1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
1. Раннефеодальная монархия (V–IX вв.) характерна для периода становления феодальной собственности, когда формирующийся класс феодалов группируется вокруг политически укрепившейся власти короля. В этот период складываются первые относительно крупные феодальные государства.
2. Вассально-сениориальная монархия (X–XIII вв.). В этот период наблюдался расцвет феодального производства и господство натурального хозяйства, что повлекло за собой феодальную раздробленность, сопровождавшуюся переходом власти от короля к отдельным феодалам и организацией государственной власти на основе вассальных связей.
3. Сословно-представительная монархия (XIV–XV вв.). Для данного периода характерен процесс централизации государства и укрепления королевской власти. Это время начата функционирования представительных органов: Генеральных штатов во Франции, рейхстага в Германии, Кортесов в Испании, парламента в Англии и т.д.
4. Абсолютная монархия (XVI–XVIII вв.) характеризовалась сосредоточением всей полноты государственной власти, в том числе законодательных, судебных и фискальных функций, в руках короля; созданием большой профессиональной армии и бюрократического чиновничьего аппарата, что обеспечивало монарху возможность прямого управления и контроля за страной.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
1. Раннефеодальная монархия (V–IX вв.) характерна для периода становления феодальной собственности, когда формирующийся класс феодалов группируется вокруг политически укрепившейся власти короля. В этот период складываются первые относительно крупные феодальные государства.
2. Вассально-сениориальная монархия (X–XIII вв.). В этот период наблюдался расцвет феодального производства и господство натурального хозяйства, что повлекло за собой феодальную раздробленность, сопровождавшуюся переходом власти от короля к отдельным феодалам и организацией государственной власти на основе вассальных связей.
3. Сословно-представительная монархия (XIV–XV вв.). Для данного периода характерен процесс централизации государства и укрепления королевской власти. Это время начата функционирования представительных органов: Генеральных штатов во Франции, рейхстага в Германии, Кортесов в Испании, парламента в Англии и т.д.
4. Абсолютная монархия (XVI–XVIII вв.) характеризовалась сосредоточением всей полноты государственной власти, в том числе законодательных, судебных и фискальных функций, в руках короля; созданием большой профессиональной армии и бюрократического чиновничьего аппарата, что обеспечивало монарху возможность прямого управления и контроля за страной.