В1326 году тверской князь (1 − имя) получил (2 – термин) на великое княжение (3 − название княжества). но уже через год произошло событие, кардинально изменившее соотношение сил в борьбе за великокняжеский престол – в твери вспыхнуло восстание. в тверь приехал ханский посол (4 − имя), как его называют наши летописи, двоюродный брат хана. посольство заняло княжеский дворец и, согласно летописям, чинило всяческие беззакония. 15 августа рано утром некий дьякон по прозвищу дудко повёл лошадь к (5 – название реки), чтобы напоить её.
случившиеся на его пути татары, завидев « кобылицу младу и зело тучну», без лишних слов отняли лошадь. дьякон стал вопить: «люди тверские, не выдайте! » между тверичами и татарами началась драка. схватка переросла в
побоище. загудели тревожно городские колокола. толпы народа собрались на
(6 – орган ), где было решено всем городом выступить против
ордынцев. вооружившись чем попало, тверичи кинулись на врагов. весь посольский отряд был уничтожен. узнав о случившемся, хан (7 – имя) послал
на тверь крупное войско. призванный в (8 – название государства), московский князь (9 – имя) шёл вместе с ним.
тверское княжество подверглось сильном разорению. тверской князь бежал в новгород; новгородцы его не приняли, и бывший великий князь отправился в соседний (10 – название города). по вопросу о великом княжении хан принял неординарное решение: оно было поделено между двумя князьями московскими и суздальскими».
Кортеси представляли собою іспанський варіант парламенту, тобто законодавчих зборів, яке покликане виробляти нові закони і в першу чергу займатися податковою політикою. Іспанські кортеси ймовірно перший в Європі досвід таких законодавчих зборів, оскільки були офіційно визнані королем в 1137 році. Але перші пару століть кортеси не мали в Іспанії як або значної влади, і вся їх роль зводилася до усунення розбіжностей, які могли виникнути між королівським двором і дворянством. Тільки в 13 столітті кортеси стали дійсно займатися питаннями законодавства і оподаткування, тобто перестали бути виключно консультаційним органом.
Объяснение:
Не припиняли художники інтенсивної роботи і в галузі графіки. Кілька серій малюнків та акварелей на теми Великої Вітчизняної війни виконав В.І.Касіян. Перша з цих серій – «У фашистській неволі» /1942/ передає страждання радянської жінки, яка стала жертвою фашистів. У другій – «Україна бореться» - показано всенародну боротьбу в тилу ворога. Третя серія – «Відомсти!» - викриває звірства фашистів на окупованій радянській землі, кличе до помсти. Плідно працювали художники О.С. Пащенко, С.Ф. Бесєдін, Ю.В. Балановський та ін. Ряд значних творів створили у цей час скульптори.
Серед інших видів образотворчого мистецтва провідне місце посів плакат. Працюючи в галузі плакатного жанру, В.І. Касіян створив твір великої виразності і переконливості «На бій, слов яни!» /1942/ та оригінальну за задумом серію «Гнів Шевченка-зброя перемоги» /1942/. На тексти Великого Кобзаря серію плакатів «Вражою злою кров’ю волю окропіте!» створив у 1942 р. О.М. Довгаль. Успішно працювали над створенням патріотичних плакатів І.М. Кружков, В.Г. Литвиненко, І.М. Літинський, Р.Ф. Мельничук, С.А. Уманський та ін.
Успішно служило справі остаточного розгрому ворога, відродженню народного господарства і культури образотворче мистецтво республіки.Плодотворно працювали відомі художники М.Г. Дерегус, який створив, зокрема, серію офортів «Шляхами війни», М.П.Глущенко – портрети керівників партизанського руху – С.А. Ковпака, О.Ф. Федорова, М.І. Наумова та ін.
Результатом його поїздок по місцях недавніх боїв були батальні пейзажі. Ряд цікавих праць створили відомі живописці. О.О. Шовкуненко написав портрети видатних людей – Народної артистки СРСР М.І. Литвиненко-Вольгемут, двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака, поетів П.Г. Тичини і М.Т. Рильського. К.Д. Трохименко створив картину «Засідання Президії Української Академії наук в Уфі», в якій втілив незабутню сторінку історії української радянської культури в період Великої Вітчизняної війни. Високу оцінку громадськості дістала серія гравюр О.С. Пащенка «Київ 1944 року», в яких передано обурення і гнів варварськими руйнуваннями, завданими гітлерівцями всесвітньовідомому місту. Плодотворним був зазначений період також у творчості Г. Меліхова, Т. Яблонської та інших митців.