Феодальні відносини розвивалися одночасно майже в усіх країнах Євразії.У більшості європейських країн зміцнення феодальних відносин припадає на X - XIII ст., коли феодали встановлюють владу над селянами. Ступінь їх залежності від сеньйора у різних країнах була неоднаковою. Так, у Франції, де залишилися сліди від галло-римських рабів і колонів, феодальні відносини розвивалися активніше, ніж в інших країнах. У країнах Європи залишалася велика кількість вільних селян-общинників, які мали значний вплив на соціально-економічний розвиток.
Здесь проживали разные народы, но численность их была невелика – всего около 200 тысяч человек.
Сравнительно небольшими объединениями родов в племя (от 100 до 1000 человек) жили малые народности, говорящие на разных языках. По-разному они добывали себе пищу и общались друг с другом обычно только для обмена продуктами. Оленеводы и охотники вели кочевой образ жизни. Из оленьих шкур они делали себе жилища – юрты. Религия у них была языческая. Своими покровителями оно считали духов воздуха, земли, а также предков, с которыми можно было общаться через шаманов. Коренное население Сибири было исключительно выносливым, трудолюбивым, прекрасно знало природу. Низкорослые, одетые в меховую одежду, внешне они, казалось, были похожи друг на друга, но каждая, даже самая малочисленная народность имела особенности, традиции, таланты.
Феодальні відносини розвивалися одночасно майже в усіх країнах Євразії.У більшості європейських країн зміцнення феодальних відносин припадає на X - XIII ст., коли феодали встановлюють владу над селянами. Ступінь їх залежності від сеньйора у різних країнах була неоднаковою. Так, у Франції, де залишилися сліди від галло-римських рабів і колонів, феодальні відносини розвивалися активніше, ніж в інших країнах. У країнах Європи залишалася велика кількість вільних селян-общинників, які мали значний вплив на соціально-економічний розвиток.
Здесь проживали разные народы, но численность их была невелика – всего около 200 тысяч человек.
Сравнительно небольшими объединениями родов в племя (от 100 до 1000 человек) жили малые народности, говорящие на разных языках. По-разному они добывали себе пищу и общались друг с другом обычно только для обмена продуктами. Оленеводы и охотники вели кочевой образ жизни. Из оленьих шкур они делали себе жилища – юрты. Религия у них была языческая. Своими покровителями оно считали духов воздуха, земли, а также предков, с которыми можно было общаться через шаманов. Коренное население Сибири было исключительно выносливым, трудолюбивым, прекрасно знало природу. Низкорослые, одетые в меховую одежду, внешне они, казалось, были похожи друг на друга, но каждая, даже самая малочисленная народность имела особенности, традиции, таланты.