Із приходом 29 квітня 1918р. до влади П. Скоропадського перед керівництвом новоутвореної Української Держави, серед багатьох інших, постало й питання вироблення державної символіки Гетьманату. Нині відомо, що проекти великої Державної Печатки та Державного Герба Української Держави 1918р. виконав визначний вітчизняний митець Юрій-Георгій Нарбут. Проте в історіографії практично не відомо про задуми посадових осіб щодо державної символіки Гетьманату та перебіг подій, які передували вибору Г. Нарбута як особи, на яку покладалося її вироблення. Цю лакуну спробуємо частково заповнити даною публікацією. В її основі - два документи за 1918р., які авторові цих рядків вдалося виявити у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Один з них - затверджена гетьманом П.Скоропадським Постанова Ради Міністрів Української Держави про грошову нагороду Г.Нарбутові за створення державних Герба й Печатки гетьманської України. Інший документ (частково пошкоджений вогнем, через що не має назви), є, очевидно, доповідною запискою Миколи Могилянського, товариша Державного секретаря Української Держави, до Державного секретаря Сергія Завадського, з метою підготовки питання для розгляду Радою Міністрів. Незважаючи на те, що частина записки знищена вогнем, її зміст доволі зрозумілий. Виходячи з тексту, який зберігся, можна зробити висновок, що документ підсумовував виконання М. Могилянським доручення щодо з‘ясування мистецької та геральдичної відповідності малого і великого Гербів та великої Державної Печатки Української Народної Республіки, а також можливостей їх прийняття як офіційної символіки Української Держави. У разі отримання незадовільних висновків на М.Могилянського покладався пошук митця для виготовлення окремих проектів державних Герба й Печатки Гетьманату. Із записки зрозуміло, що УНРівські державні знаки М.Могилянський та голова Архівно-бібліотечного відділу Міністерства освіти та мистецтва В.Л.Модзалевський, з яким він проводив консультації, для гетьманської України не рекомендувалися, причому з огляду на їх мистецьку недосконалість, а не через якісь політичні мотиви. Важливим було й прагнення виробити такі державні Печатку й Герб, що, як зазначено в документі, свідчили б про наступність для Гетьманату не лише історичної традиції державотворення Київської Русі та Козаччини, а й Української Народної Республіки. Доповідна свідчить: ще до отримання офіційної пропозиції створити проекти символіки нового державного утворення, Георгій Нарбут вже виконав відому сьогодні кожному історикові Державну Печатку України, проект якої було затверджено Радою Академії мистецтв. Крім того, у записці йдеться й про існування на той час проекту центрального малюнка великого Герба Української Держави, навколо центральної частини якого мали бути розміщені ще й Герби етнічних українських земель. Судячи із завершальної частини доповідної записки, проекти великої Державної Печатки і великого Герба Української Держави, виготовлені Г.Нарбутом, М.Могилянський пропонував на розгляд і затвердження Ради Міністрів та гетьмана. Перед тим, як навести документ (точніше, ті його частини, які збереглися), слід нагадати деяку інформацію, яка безпосередньо стосується доповідної і порушеного в ній питання. Свого часу перед Центральною Радою постало питання щодо прийняття державної символіки Української Народної Республіки. Для його вирішення було створено спеціальну Комісію, яку очолив голова Ради професор М.С.Грушевський. Комісія схвально поставилася до проектів Гербів і Печатки, вироблених Василем Григоровичем Кричевським, одним із співорганізаторів Академії мистецтв у Києві, а в 1917р. її ректора (22 березня 1918р., за пропозицією цієї Комісії, Центральна Рада затвердила проекти малого й великого Гербів В.Кричевського як Державних Гербів Української Народної Республіки). Тоді ж Центральна Рада затвердила і спроектовану ним велику Державну Печатку УНР. Після цього міністр народної освіти УНР доручив професорові В.Модзалевському підготувати історичну довідку про новоприйнятий Герб УНР, що й було зроблено 10 квітня 1918р. Згадуваний текст документа, що подається нижче, публікується мовою оригіналу.
