Міндо́вг (лит. Mindaugas; бл. 1203 — 1263) — князь і перший король Литви (1253—1263). Родоначальник династії Міндовговичів. Засновник Литовської держави. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1219, коли він разом зі своїм старшим братом Довспрунгом контролював території на південному сході сучасної Литви, які входили до складу конфедерації литовських земель. Підкорив собі всіх литовців, став великим князем (бл. 1240). Об'єднав Аукштайтію (східна Литва), Жемайтію (Жмудь; західна Литва) та Чорну Русь (західна Білорусь). Певний час мав за столицю Новгородок. Після навернення до католицтва (1251) коронований папою Інокентієм IV, але був змушений зріктися частини Жемайтії на користь Лівонського ордену. Деякий час був союзником руського короля Данила: передав Новгородок його синові Роману, а свою доньку видав заміж за іншого сина — Шварна. Після розгрому хрестоносців поблизу озера Дубре (1260) підтримав повсталих жемайтів, фактично зрікся християнства. Загинув разом із двома синами внаслідок конфлікту з родовою верхівкою на чолі з князем Довмонтом.
Донской край в древнее время входил в пределы местности, называвшейся у греков Скифией (или Скитией); у римлян Сцитией, нередко Танаисом (по реке Танаису, нынешнему Дону); у римских историков І века.
По русским летописям ХІV и XV веков край этот назывался «По́лем», нередко «Диким полем», а с половины XVI века московские цари, начиная с Ивана Грозного, все владения казаков называют уже «Доном».
Самые древние археологические памятники ашельской культуры, найденные на территории Ростовской области, относятся к эпохе среднего палеолита (100—150 тысяч лет назад) это единичные находки орудий древнего человека. Они найдены на побережье Таганрогского залива, в устье Северского Донца и в других местностях. Люди в то время занимались охотой и собирательством
Відповідь:
Міндо́вг (лит. Mindaugas; бл. 1203 — 1263) — князь і перший король Литви (1253—1263). Родоначальник династії Міндовговичів. Засновник Литовської держави. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1219, коли він разом зі своїм старшим братом Довспрунгом контролював території на південному сході сучасної Литви, які входили до складу конфедерації литовських земель. Підкорив собі всіх литовців, став великим князем (бл. 1240). Об'єднав Аукштайтію (східна Литва), Жемайтію (Жмудь; західна Литва) та Чорну Русь (західна Білорусь). Певний час мав за столицю Новгородок. Після навернення до католицтва (1251) коронований папою Інокентієм IV, але був змушений зріктися частини Жемайтії на користь Лівонського ордену. Деякий час був союзником руського короля Данила: передав Новгородок його синові Роману, а свою доньку видав заміж за іншого сина — Шварна. Після розгрому хрестоносців поблизу озера Дубре (1260) підтримав повсталих жемайтів, фактично зрікся християнства. Загинув разом із двома синами внаслідок конфлікту з родовою верхівкою на чолі з князем Довмонтом.
Пояснення:
Отьметь как лучшее
Донской край в древнее время входил в пределы местности, называвшейся у греков Скифией (или Скитией); у римлян Сцитией, нередко Танаисом (по реке Танаису, нынешнему Дону); у римских историков І века.
По русским летописям ХІV и XV веков край этот назывался «По́лем», нередко «Диким полем», а с половины XVI века московские цари, начиная с Ивана Грозного, все владения казаков называют уже «Доном».
Самые древние археологические памятники ашельской культуры, найденные на территории Ростовской области, относятся к эпохе среднего палеолита (100—150 тысяч лет назад) это единичные находки орудий древнего человека. Они найдены на побережье Таганрогского залива, в устье Северского Донца и в других местностях. Люди в то время занимались охотой и собирательством