В статье рассматривается вклад казахских просветителей в создание и формирование культурной традиции освоения русского языка в иноязычной среде. Проанализирована просветительская деятельность первого казахского ученого Ч. Валиханова, педагога И. Алтынсарина и поэта-мыслителя А. Кунанбаева, чьи идеи были в центре внимания прогрессивной общественности России и Казахстана во второй половине XIX начале XX в. Раскрывается вклад высшей школы России в создание и формирование дореволюционной казахской интеллигенции. Подчеркивается активность ученых в деле изучения и пропаганды русского языка. Особое внимание уделено разбору первого учебника по русскому языку для казахов. Отмечается, что казахские просветители видели главной целью служение родному народу.
В 479 р. до н.е. об'єднані війська греків зійшлися у двобої із залишками перського війська поблизу міста Платеї. Саме Платейська битва відіграла вирішальну роль у греко-перських війнах. Здобувши перемогу, греки остаточно розгромили противника і вигнали його з Греції.
Битви при Саламіні і Платеях поклали край походам персів у Європу. Грека настільки повірили у свої сили, що самі перейшли у наступ проти персів. У продовж наступних 30 років вони відвойовували у персів острови і береги Егейського моря, здійснювали рейди на Кіпр і в Єгипет.
Вирішальним у переході греків у наступ стало створення могутнього флоту. Поступово керівництво над флотом грецьких держав перейшло до Афін. Завдяки воєнному таланту полководця Арістида греки здобували одну перемогу за іншою, повністю витіснивши перський флот з Егейського моря. Крім того Арістид уславився своїм благородством і непідкупною чесністю і тому грецькі держави довірили йому визначати внесок кожної країни на утримання спільного флоту. На основі цього в 478-477 р. до н.е. виник Делоський союз (згодом його назвали Перший афінський морський союз за домінування в ньому Афін). Афіни, як одна з наймогутніших держав Еллади, поступово привласнили спільну скарбницю союзу і стали поводитися з союзниками як зі своїми підданими: ставили до влади потрібних правителів, чинили суд тощо. На кінець греко-перських війн союз об’єднував більше 400 грецьких полісів.
На завершальному етапі війна для греків з визвольної перетворилася у загарбницьку. Проте походи на Кіпр і в Єгипет не завжди були переможними для греків, що виснажувало їх сили і зрештою 449 р. до н.е. сторони уклали між собою мир („Каліїв мир”). За цим миром Персія утримала за собою Кіпр, проте відмовилася від островів і малоазійського узбережжя Егейського моря. Персидському флоту було заборонено з’являтися в Егейському морі.
Для Греції війна мала величезні наслідки. Так, Афіни вийшли з війни могутньою морською державою, главою Делоського союзу. В Афінах остаточно утвердилася демократія. Було дано поштовх господарському розвитку Афін та всій Греції. В той же час став набирати силу конфлікт зі Спартою, яка не бажала бачити Афіни домінуючою силою в Елладі.
В статье рассматривается вклад казахских просветителей в создание и формирование культурной традиции освоения русского языка в иноязычной среде. Проанализирована просветительская деятельность первого казахского ученого Ч. Валиханова, педагога И. Алтынсарина и поэта-мыслителя А. Кунанбаева, чьи идеи были в центре внимания прогрессивной общественности России и Казахстана во второй половине XIX начале XX в. Раскрывается вклад высшей школы России в создание и формирование дореволюционной казахской интеллигенции. Подчеркивается активность ученых в деле изучения и пропаганды русского языка. Особое внимание уделено разбору первого учебника по русскому языку для казахов. Отмечается, что казахские просветители видели главной целью служение родному народу.
В 479 р. до н.е. об'єднані війська греків зійшлися у двобої із залишками перського війська поблизу міста Платеї. Саме Платейська битва відіграла вирішальну роль у греко-перських війнах. Здобувши перемогу, греки остаточно розгромили противника і вигнали його з Греції.
Битви при Саламіні і Платеях поклали край походам персів у Європу. Грека настільки повірили у свої сили, що самі перейшли у наступ проти персів. У продовж наступних 30 років вони відвойовували у персів острови і береги Егейського моря, здійснювали рейди на Кіпр і в Єгипет.
Вирішальним у переході греків у наступ стало створення могутнього флоту. Поступово керівництво над флотом грецьких держав перейшло до Афін. Завдяки воєнному таланту полководця Арістида греки здобували одну перемогу за іншою, повністю витіснивши перський флот з Егейського моря. Крім того Арістид уславився своїм благородством і непідкупною чесністю і тому грецькі держави довірили йому визначати внесок кожної країни на утримання спільного флоту. На основі цього в 478-477 р. до н.е. виник Делоський союз (згодом його назвали Перший афінський морський союз за домінування в ньому Афін). Афіни, як одна з наймогутніших держав Еллади, поступово привласнили спільну скарбницю союзу і стали поводитися з союзниками як зі своїми підданими: ставили до влади потрібних правителів, чинили суд тощо. На кінець греко-перських війн союз об’єднував більше 400 грецьких полісів.
На завершальному етапі війна для греків з визвольної перетворилася у загарбницьку. Проте походи на Кіпр і в Єгипет не завжди були переможними для греків, що виснажувало їх сили і зрештою 449 р. до н.е. сторони уклали між собою мир („Каліїв мир”). За цим миром Персія утримала за собою Кіпр, проте відмовилася від островів і малоазійського узбережжя Егейського моря. Персидському флоту було заборонено з’являтися в Егейському морі.
Для Греції війна мала величезні наслідки. Так, Афіни вийшли з війни могутньою морською державою, главою Делоського союзу. В Афінах остаточно утвердилася демократія. Було дано поштовх господарському розвитку Афін та всій Греції. В той же час став набирати силу конфлікт зі Спартою, яка не бажала бачити Афіни домінуючою силою в Елладі.
Объяснение:
Ось закінчення